Розділ 23.

Фестиваль розгорявся, мов багаття, яке підкинули бензином. Повітря гуділо від реву моторів і важких гітарних рифів, змішуючись із запахом гарячого металу, паленого бензину й смаженого м’яса. Дим від шин тонкою пеленою стелився над натовпом, де байкери, рокери й просто шукачі драйву втратили відлік часу. 

Максим стояв серед цього хаосу, наче центр спокою в епіцентрі бурі. Його погляд ковзав по натовпу, але зрештою зупинився на Каті. 

Вона рухалася легко, майже танцюючи під музику, з тією самою свободою, яку він завжди шукав на дорогах. Її русяве волосся розсипалося по плечах, у м’якому світлі прожекторів мерехтіло золотавими відблисками. Шкіряна куртка, що колись належала йому, зараз виглядала на ній так, ніби була створена спеціально для неї. Чорна майка оголювала тонкі ключиці, і Максим на мить уявив, як проводить пальцями по цій ніжній шкірі. 

*Чорт. Вона мене зведе з розуму.* 

Він відчув, як усередині щось напружилося. Її впевненість, усмішка, погляд — усе в ній притягувало. 

Катя повернулася до нього, усміхнувшись куточками губ, і цей маленький жест здавався небезпечнішим за будь-які перегони. 

— Якщо зараз не розслабишся, я виштовхаю тебе на танцпол! — вигукнула вона крізь музику. 

Максим скривився. 

— Із танцями у мене ще гірше, ніж із гонками. 

— Та тут не танцюють, тут живуть, — крикнула вона й рішуче схопила його за руку. Її долоня була гарячою, і ця проста дія запустила ланцюгову реакцію в його голові. 

*Дай мені ще хвилину, і я заберу тебе звідси прямо зараз.* 

Але вона тягнула його вперед, до сцени. І він підкорився. 

Світло заливало натовп червоним і синім, музика била в груди. Люди кружляли в хаотичному танці, і Максим на секунду задумався, як тут можна не втратити голову. 

Катя рухалася в такт, легко й невимушено. Вона підхопила ритм, ніби це було продовженням її дихання. Її тіло ковзало під музику, і Максим дивився, як її стегна перекочуються в ритмі, як легенько підскакує на плечі волосся. 

*Як же добре, що вона зараз зі мною.* 

Катя повернулася до нього й обережно взяла його за руки, поклавши їх собі на талію. 

— Розслабся, — прошепотіла вона й нахилилася ближче. Її губи ледь торкнулися його вуха. — Просто будь тут. Зі мною. 

Максим важко видихнув. Він відчув тепло її тіла, тонку лінію спини під долонями, і в цей момент у голові залишилася тільки вона. 

*Чорт забирай, як же я хочу тебе.* 

Він притягнув її ближче, дозволяючи музиці вести їх. Катя засміялася, але не відступила. Її руки ковзнули по його грудях, і він відчув, як кров шумить у скронях. 

Навколо вирувало життя: крики, сміх, музика. Але для нього світ згорнувся до цієї миті. 

Раптово натовп зірвався на гучний сміх. Двоє байкерів сперечалися біля сцени. 

— Кажу тобі, я перший поставив байк! — гаркнув один. 

— Та твій байк уже приріс до цього місця! — відповів інший. 

Борода, що стояв поруч, хмикнув. 

— Зараз вирішать, як справжні чоловіки. Хто перший об’їде сцену — той і виграв. 

Максим глянув на них, але думки були десь далеко. 

— Хоч би не вони, — буркнув він, дивлячись на Катю. 

Катя посміхнулася. 

— А що, якби ми теж влаштували перегони? Але без мотоциклів. 

Максим нахилився ближче. 

— Якщо я почну бігати за тобою, не думаю, що зупинюся. 

Вона ледь помітно затамувала подих, і він побачив, як у її очах спалахнула та сама іскра. 

Фестиваль стихав. Люди повільно розходилися, музика затихала, залишаючи після себе лише відлуння гітарних рифів і запах перегрітого металу. 

Максим потиснув руку Бороді. 

— Дякую за компанію. 

Борода хитро посміхнувся. 

— Це ще не кінець. Якщо Лис ще раз сунеться, ми тут. 

Максим кивнув. 

— Добре знати. 

Катя вже стояла біля мотоцикла, поправляючи волосся. Її погляд був м’яким, але всередині кипів вогонь. 

Максим сів на байк, завів двигун. 

— Готова? 

Катя обійняла його за талію, її пальці міцно стиснули його куртку. 

— Завжди.

Вони мчали нічним Києвом. Дороги були вільні, і вітер розвівав Катине волосся. 

Максим відчував її тепло, її подих. 

*Цього разу я тебе не відпущу.* 

Він повернув до свого будинку, приглушив двигун. 

Двері квартири зачинилися за ними. Максим скинув куртку і притягнув Катю до себе, притиснувши її до стіни. 

— Ти більше нікуди не підеш, — прошепотів він їй у вухо. 

Катя засміялася, схопивши його за футболку. 

— І не планувала. 

Їхні губи знову злилися в поцілунку. Цього разу він був глибоким, тягучим, із відтінком нетерпіння. 

Максим підняв її на руки й поніс до кімнати. 

*І завтра вона прокинеться тут. І післязавтра. І завжди.* 

Він більше не збирався її відпускати.