Розділ 21.

Мотофестиваль зустрів Максима й Катю ревом двигунів і запахом паленої гуми. Повітря було густе від бензинового диму, смаженого м’яса й чогось невловимого — суміші азарту й дикої свободи. 

Поле за містом перетворилось на справжній байкерський рай. Уздовж доріжок стояли вражаючі мотоцикли: від хромованих круїзерів із величезними кермами до агресивних спортивних байків, які блищали під сонцем, як хижаки на полюванні. Деякі байки виглядали так, ніби зійшли з екранів постапокаліптичних фільмів: з шипами, черепами й іржавими металевими пластинами. 

Максим заглушив мотоцикл і повільно зняв шолом. Вітер одразу розтріпав його волосся. Він оглянув натовп і злегка скривився. 

— Ну от, я без шолома. Відчуваю себе, як мотоцикл без коліс. 

Катя, яка встигла вже скинути шолом і накинути його куртку, хитро усміхнулася. 

— Ти ж казав, що ризиковий. 

Максим тяжко зітхнув. 

— Ризик — це коли мчиш на повороті. А тут... це радше соціальний експеримент. 

Вона засміялася й потягнула його за руку. 

— Ходімо! 

---

**

Довкола вирували емоції. Люди пили пиво з пластикових кухлів, жували соковиті бургери й слухали рок-музику, що лунала з великої сцени. Десь на імпровізованій арені кілька байкерів демонстрували фрістайл на мотоциклах: стрибки, віражі, дим із-під коліс. 

— О, боже, ти це бачиш? — Катя вказала на чоловіка в жилетці з черепом, який, тримаючи пивний кухоль, одночасно ремонтував свій байк, не випускаючи з рук сосиску на паличці. 

Максим примружився. 

— Баланс харчування і механіки. Байкерська дієта. 

Повз них проїхав чоловік на мотоциклі, обмотаному ланцюгами. На спині в нього висів плюшевий ведмідь у шкіряній куртці. 

— Ну, він явно знає, як справити враження, — прокоментувала Катя. 

— Думаєш, у ведмедя є шолом? — сухо зауважив Максим. 

---

**

Біля одного з наметів гурт байкерів голосно сміявся, розповідаючи байки. Один із них — кремезний чоловік із бородою, що сягає грудей, — помітив Максима й підняв руку. 

— Ого! Це ж той самий хлопець, що обійшов Лиса на гонках! 

Максим здивовано підняв брови. 

— Ви стежите за новинами? 

— Та Лис уже всіх дістав, — відмахнувся бородань. — У нього тут ворогів більше, ніж у таксиста порізів на сидінні. 

— Максим, — протягнув руку він. 

— Борода, — так і представився чоловік, міцно потиснувши руку. 

До них підійшли ще кілька байкерів. 

— Якщо Лис буде тут — скажи, ми будемо поруч, — серйозно сказав один із них, худий хлопець із пірсингом. 

Катя здивовано глянула на Максима. 

— Нічого собі, фан-клуб. 

Максим усміхнувся. 

— Нарешті Лис став популярним із правильної причини. 

---

**

Неподалік група байкерів почала щось голосно обговорювати. Один із них — кремезний чоловік із червоною банданою — агресивно махав руками. 

— Я тобі кажу, це моє місце! — гаркнув він на худого хлопця в шкіряній жилетці. 

— Та ти вже свою жопу тут посадив? Я перший побачив цей столик! 

Максим із Катєю зупинилися. 

— О, ну все, зараз буде шоу, — прошепотіла Катя. 

Але раптом Борода, який стояв поруч, підійшов до обох і глухо гаркнув: 

— Хлопці, вам що — мотоциклів мало? Хто перший до сцени доїде — того й місце! 

Худий хлопець і кремезний перезирнулися, заревіли й помчали на байках до сцени. 

Максим засміявся. 

— Ось так вирішуються конфлікти в байкерів. 

Катя розсміялася, взявши його за руку. 

— Головне, щоб не через каву. 

---

**

Сонце повільно заходило, заливши поле помаранчевим світлом. Атмосфера була розслабленою, але Максим раптом відчув погляд. 

У натовпі, біля бару, стояв Лис. Його обличчя було спокійним, але очі — холодні. Поруч із ним — кілька нових облич. 

Максим відчув, як напруга пробігла спиною. 

Катя помітила це. 

— Він тут. 

Максим стишено видихнув. 

— Але цього разу ми тут не самі. 

Лис зустрів його погляд і ледь помітно всміхнувся. 

---

**Але Київ уже став на бік тих, хто не грає за правилами.**