Викрадення

~Щоб все зрозуміти , потрібно думати ...~

________________________________________________

Я хотіла підійти до дверей , але мене зупинив крик на вулиці . Я відчинила вікно та почала шукати очима того, хто сперечався . Біля дерева стояв Шедоу та Фреша . Клеменс тримав маску та махав руками . Йому точно щось не подобалось . 

-Я цього не зроблю ! 

-Серйозно ? Не ти , то я так вчиню . Маску негайно потрібно передати ...,- далі Калінгтон почав шепотіти , тому ім'я я не почула . 

-Ні ! А знаєш що ? 

З цими словами в руці Шедоу з'явився вогонь , і життєрадісна маска почала горіти . Ненависть танцювала в очах хлопця . Фреш спокійними очима проводжав Клеменса. 

-Тоді задай собі питання, яке турбує всі ці роки :"Де вона ?" . Твоя подружка . Зникла дев'ять років тому , і все ? А чи не поряд вона ? І ти , до речі , не знаєш хто з твоїх знайомих носить кулон Хайлет ? Ні ? - я не бачила , але відчула сміх Калінгтона . 

-Йди геть ! 

-Твої права ! От тільки це ще не варіант ! Ти можеш здійснити своє бажання , якщо ... ,- але Шедоу вже не чув . Він зник поміж дерев . 

-І все ? Так не цікаво . Ех , шкода хлопця , але що робити ? Бувай , Шеді .

****

Лежу на ліжку та думаю про почуте . Що задумав Фреш ? Навіщо ? Невже він ... Ні ! Калінгтон добрий , і ніколи б не зробив нічого поганого . Та страх все одно відчувала. В двері хтось стукає. Я підходжу та чую голос знайомого хлопця . 

-Тодам , відчини !- Фреш стукає сильніше .

-Я чула твою розмову з Шедоу ! І як ти потрапив до корпусу лиходіїв ? Тут забороняється ...

Калінгтон не чув . Він ще більше тарабанив по дверях . Мені ставало ще страшніше. 

-Де Шедоу?! - крикнула я .

-Він вдома . 

Чую сміх . Він переростає в регіт . 

-То ти реально йому довіряєш ? Це ж безглуздо! Тоді, я не хочу тобі нічого поганого . Ти моя подруга, і ...

-Йди геть ! 

-Шкода , а я намагався . 

Двері просто полетіли далеко у вікно . З руки Фреша йшла енергія льоду . Він похапцем переступив через стіл , що тепер лежав на підлозі та підійшов до мене . 

-То ти боїшся? Я ж просто поговорити ! 

-Я зараз покличу лікаря ! Пані Юстима дасть тобі на горіхи ! 

-Що ? Як грубо , Тодам . Та спершу спитаю тебе . Де книга ? 

-Яка книга ?- з цими словами згадала ту книгу , яку знайшла в бібліотеці. Навіщо вона йому ?

-Я кажу : віддай ! 

-Ні ! 

-Тоді можеш сказати бувай своїм друзям та тупій бабці ! 

-Щ-що ?! 

В повітрі завертілась хуртовина . Враз усе зникло . Кімната стояла порожньою . Ліки були розкидані по підлозі , а мене ніде не було .

***

-Де я ?- голова паморочилась . Навколо доволі темно , де світло поділось ? 

Я відчула , що хтось стоїть позаду . Очі почали звикати до темряви . На столі стояли різні ліки та уколи . В кутку стояли дивовижні камери . Усе було схожим на якусь лабораторію , точно незаконну . 

-І ти тут . Я так і знав . 

Я поглянула назад та побачила його : з темряви на мене дивились червоні яскраві очі .