Побачити минуле

~Щоб дійти до мети , передусім

 потрібно йти ...~ 

_______________________________________________________________

Ранок був доволі звичайним . Хоча для мене тут ніколи не буде звичайно. Віра лежала на ліжку , задерши руки вгору. 

-Ну , може , не помітив тебе ?- ми балакали за ту пригоду на балу .- Та й навіщо пішла до кімнати цього хлопця? 

-Я ж кажу , кулон повів . 

-Кулон ! То пес світиться , то ця річ ! Що узагалі з тобою ? 

-Не знаю .... 

-Тобто пробач , я просто хочу розібратись . От і все ! - тихим голосом завершила Савчик . 

Леся сиділа за столом , слухаючи музику . Я з будинку взяла свої навушники та телефон , щоб не було сумно . От тільки скачала лише пісні "Tim McMoris " та "Океану Ельзи ". Але Вітерець усеодно була в захваті . 

-Just feel the beat !  - співала подруга . 

Це розсмішило нас , а тому ми змогли відволіктися від проблем із Шедоу . Через десять хвилин , коли телефон сів , Леся хутко почала бігати по кімнаті . 

-Більше не давай їй ці штуки . Вони погано діють на вітер,- проказала Віра . 

-В нас буде заняття з Келлі Оверлейд! Будемо використовувати артефакти! 

Мене ця новина розчарувала . Згадала ту нічну ситуацію . Мені ще й першу догану вліпили ...Жах ! Тепер директриса буде думати , що я точно щось погане зроблю на уроці . Година йшла доволі довго . Та й я не хотіла поспішати . Цікаво , Шедоу забув свою пропозицію? Сподіваюсь , що так . 

Урок мав відбутися на вулиці . Звичайно , так хоч нічого не розгепаємо . Я дивилася із захватом на різноманітні плащі та приладдя. Після уроку мала ще й зайти до кабінету міс Оверлейд. Адже її цікавить мої перетворення, яких занадто багато ... Чи це погано ? Зазвичай, у фільмах таких як я часто хотіли вбити , чи щось не хороше зробити . Але ж не особлива ? Я звичайна. Навіть не можу виконати простих вправ . Я звичайна . От і все . Лиходійка , яка хоче рятувати світ . Тобто звичайна лиходійка . Чи хто я ? 

-Тодам , проходьте уперед!- наказала міс Оверлейд. - Шедоу , те саме . 

Поки Келлі щось пояснювала, хлопець подивився на мене : 

-Не передумала ? Підеш до моєї компанії? 

-Ні ,- цього було достатньо. 

-А тепер одягніть це ,- жінка простягнула довгі чорні плащі. 

Накинувши на себе , відчула якесь полегшення. Директриса не злиться на мене . Це добре . 

-А тепер потроху дивіться угору . Ви ж не боїтесь висоти ? 

Що ?! Коли розплющила очі , то помітила те , що літаю . Моє тіло наче розчинялось у повітрі . Я вільна . Мені захотілось спробувати взлетіти вище . Поки інші захопливо спостерігали , я наближалась до даху академії. Як чудово ! Мені щось кричали внизу , але я не слухала . У цей момент хотіла просто віддатись вітру . 

-Тодам !- голос залунав у свідомості. 

Навкруги ставало дедалі холодніше . Завірюха не вщухала . Що коїться ?! Треба спускатися. Потроху злізла вниз ( за допомогою Шедоу ) . Директриса подивилася на мене з цікавістю , але водночас із острахом. 

Учні мовчки стояли . Сніг перестав йти , але усе одно було прохолодно . Шедоу , схопивши мою руку , пішов за Келлі Оверлейд. Вірка помахала рукою та прошепотіла :"Не переймайся ! Все добре". Та мені легше не стало . 

Зі мною точно щось не те . Якщо я небезпечна ? Думки вирували в голові , не дававши спокою . 

В кабінеті міс Оверлейд, як завжди , було багато рослин . Вони здавались мені доволі милими та гарними . Хоча той живий кактус не дуже ввічливо повівся минулого разу . Він увесь час дивився на мене злими очима . Жах ! 

-Тодам , сідайте. 

Я так і зробила . 

-В нас є одна важлива розмова .... Ми думали , що це не правда , але ... Доказів стає все більше. Міс Голс , заходьте. 

В кімнаті з'явилася стара жінка . Її волосся заплетене у чудернацькі коси , на голові пір'я птахів різного кольору , а одяг , як у справжньої індіанки . На ногах навіть шкарпеток не було . У вусі стирчала сережка . Тримала довгу палицю . Хто це ? Вони що надивились "Битви екстрасенсів"? 

-Вітаю , Тодам . Давайте починати , бо вдома ще білочку не нагодувала ,- я тихцем засміялася.- Скільки років ? 

-16,- відповіла я . 

-Щось пам'ятаєш з минулого ? 

-Тільки як бігла лісом ... , все . 

Жінка сумно подивилася на директрису . Узявши палицю , махнула нею і в повітрі з'явився невеличкий рожевий вітерець. 

-Заплющ очі . Відчуй , як ти стаєш маленькою . Згадай усі деталі твого життя. Кожну , до найменшої. Ти маленька , тобі сім рочків . Біжиш лісом , і бачиш ... 

*****

Жінка з ніжно-білим волоссям лежала під деревом . Вона посміхалася , а я плакала . З очей текли і текли солоні сльози . Незнайомка наказала рукою тікати , але я не слухалась . Просто не могла встати з місця. Ноги не слухались . Позаду мене хтось закричав . Я побачила тінь чоловіка . Доволі мужні риси обличчя , казали про його складне життя . Я відчула страх . Ні ! Мої ноги понесли кудись . Ліс , стежка , а далі я помітила портал , який відкрила Сьюзен . Годинник злетів з руки  та розбився . Страх і біль - це все що відчувала в ту мить. Жахливу мить ! 

*****

Прокинувшись, помітила сльози на очах. Шедоу наче хвилювався , але усе одно стояв осторонь. Келлі мовчки кивнула головою. 

-Поки що все . Йди відпочинь . Сьогодні дозволяю не виходити на уроки ,- та навіть ця інформація не додала радості . 

Вийшовши з кабінету, почула голос Шедоу : 

-Вона повинна сидіти тут , в академії. Дозвольте за нею спостерігати . Мої друзі це зроблять непомітно. Тодам занадто ... Різка . Тому не захоче , звісно , щоб слідкували за кожним кроком .