Перші друзі , перші вороги

                                                                                        ~   Впродовж життя ми пізнаємо себе , але деякі      

                                                                                                       секрети залишаються невідомими  .... ~ 

                                                                                   ___________________________________________________________

Сівши в машину , ми рушили . Їхали приблизно хвилин 30 , але потім завернули в ліс . У Віри на руці був якийсь круглий предмет , схожий на годинник. Вона піднесла той предмет до обличчя . 

-Сьюзен , коли відкриється наступний портал ? 

Я мовчки дивилася на це . 

-Через три хвилини ,- голосом робота відповів годинник. Мені він нагадав Google - асистента . 

Віра помітила моє здивування , а тому пояснила : 

-Це Сьюзен . Штучний інтелект , який допомагає кожному члену академії . Зазвичай відкривати портали , чи робити домашнє завдання ,- напевно , Савчик часто користувалася цією штукою для таких цілей . 

-Зрозуміло ,- кивнула я . 

Через деякий час і справді відкрився портал , схожий на білі ворота з дорогоцінного каменю. Заїхавши туди , ми опинилися в старовинному містечку . Люди були одягнені зі смаком : капелюшки , довгі плащі , панталони , чорні фраки та ін . Жінки носили сукні з завищеною талією та корсети . Мені згадались старовинні фільми про кохання . Тут так круто ! 

Щодо технологій , вони аж ніяк не відставали від нашого часу . Народ використовував свої суперсили для щоденних потреб . 

Тільки зараз помітила , що наша машина перетворилася на корету , а мій одяг змінився . Тепер я сиділа в темній сукні з капелюшком , на якому приклеєні різні годинники. Я ледь не зойкнула від радості . 

Корета спинилася . Віра вийшла з нашого транспорту , подякувала дядькові і ми пошкандибали далі . 

-А як там у академії ?- спитала я .

-Чудово ! Тобі сподобається . 

-А ось ці суперсили ... Розкажеш про них поближче ? 

Савчик спинилася . Біля нас ставало дедалі більше учнів . Усі кудись спішили . Напевно , уроки вже розпочалися . Мені потрібно ще побачитись з директором академії . 

-Добре ,- відповіла Віра ,- слухай уважно . Є п'ять кланів стихій , і всі вони мають різні особливості:

🍀(природи)-очі у членів клану , зазвичай, карі , або зелені . Волосся коричневе . Вони можуть ставати лісовими тваринами та плазуючими ( як от змія ) . 

🔥(вогню) - очі червоні , або помаранчеві . Волосся темне , чорне . Вони ,зазвичай, такі тварини , як от вовк , лис . 

💦(вода) - очі блакитні . Волосся світле . Зазвичай це риби . 

🌬️(повітря) - очі також блакитні, або сірі . Волосся світле . Це різноманітні птахи . 

❄️(лід) - очі блакитні , сірі , іноді карі . Волосся біле . Вони можуть бути совами , вовками , лисами . 

Я замислилася . 

-Значить , ти з клану природи ? 

-Так , а Шедоу з клану вогню . Леся - вітру . 

-А я з якого ? 

Віра зняла з мене окуляри . На неї поглянули яскраво - рожеві очі . 

-Я навіть не знаю ... Волосся підходить до льоду , а от очі ... Ну скоро ми дізнаємось , тому не переживай . 

Ми зайшли до академії Шерон . 

-А можеш розповісти про цю школу ? 

-Ну тут є два корпуси : супергероїв та лиходіїв . Здається , все . 

Я замислилася . 

-Хоч би я попала в корпус супергероїв . 

Віра засмутилася . Тільки потім я здогадалася чому . 

-Ти з лиходіїв , так ? - Віра кивнула .- Але і у вас , напевно , також буде непогано ,- спробувала посміхнутися . 

Ми потроху дійшли до кабінету директора . Він був дуже красивим . Стіни прикрашали ліани з рослин . На вікні стояв кактус . Напевно , вона з клану природи . Директриса мала довге волосся . Її сукня була вишукана і нагадувала справжню леді . 

-Вітаю , Тодам . 

-Добрий день ,- підходячи , ледь не перечипилася через якусь квітку . 

Віра засміялася . Келлі Оверлейд ( так звуть директису ) розповіла трохи про заснування цієї академії та про учнів ( те саме , що сказала Савчик ) .

-Скоро ти підеш на невеличкий екзамен . Але не турбуйся . Це більше як для нас , щоб дізнатися яка в тебе стихія . 

Я знов кивнула . Міс Оверлейд сказала , щоб Вірка провела мене до нашої кімнати . Це щось незвичне ! Столики з дерева , ліжечка з малюнками стихій та велике вікно . 

-Вау!- вигукнула я . 

-Ага ! Тільки ... - Савчик чомусь затихла . 

-Що таке ?- спитала я . 

-Хоч би у тебе не була суперсила льоду ... бо ... ,- у двері постукали . 

-Там кличуть вас . Скоро вже усю їжу з'їдять !- якийсь хлопчик з коричневим волоссям та пухкими щічками . Напевно , з плану природи . Я в цьому вже потроху розбиратися почала . 

-Тоді пішли до їдальні . 

Я не розпитувала Віру про те , що вона хотіла сказати . Вираз обличчя Савчик мала не радісний . На деякий час я побуду в корпусі лиходіїв , поки не дізнаюсь яка в мене стихія . Отак ! 

Ми мовчки сіли за один зі столиків . Мене ніхто не помічав . Це добре ! Віра розповідала , що в лиходіїв не заведено радісно зустрічати новеньких . Також помітила , як Савчик поглядала на двері . Щось станеться ? 

-Доїдай швидше , бо якщо не встигнемо ... ,- казала подруга . 

Двері відчинилися . Я помітила , як зайшло троє хлопців та дівчина . Вони мали серйозний вираз обличчя . 

-Почався виступ клоунів із цирку ,- тільки і промовила вона . 

Я узяла свою їжу та пошкандибала до іншого столу , щоб поставити свою недоїденну індичку . 

-Кого я бачу ! Людоньки , давайте радісно зустрінем нашу новеньку ,- я впізнала цей голос . Шедоу . 

Учні обернулись до хлопця . Його посіпаки потроху підходили . Хтось з молодших класів перечипився і впав . Його їжа полетіла на короля цієї компашки . 

-І що це таке ?- він тицьнув пальцем на свій одяг , на якому була величезна пляма від соусу .