Розділ 3. Перші нитки таємниці

Алекс оглянув пергаменти з професійною увагою, його скептицизм повільно поступався місцем здивуванню. Він обережно торкнувся пожовклого паперу, намагаючись розгледіти химерні візерунки та символи.

— Схоже на давньоєгипетські або месопотамські ієрогліфи, — пробурмотів він. — Але я ніколи не бачив таких позначень. Це не схоже на стандартні археологічні знахідки.

— Можливо, тому їх і не знаходили, — припустила Кейт. — Або ж вони були приховані. Евелін не просто так їх зберігала. Вона щось шукала.

Вони вирішили забрати пергаменти до поліцейського відділку, де їх мали вивчити фахівці. Але Кейт відчувала, що час грає проти них. Кожна хвилина безвісті про Евелін могла коштувати їй життя.

Поки вони їхали до відділку, Кейт розповіла Алексу про свої спостереження. Вона звернула увагу на дивні дрібниці, які поліція могла пропустити: легкий запах спецій у спальні, якого не мало бути, якщо Евелін не готувала нічого особливого, і ледь помітний відбиток на килимі, який міг бути від вази, що стояла там раніше.

— Ви надаєте надто багато значення незначним деталям, міс Лінкольн, — сказав Алекс, його погляд був зосереджений на дорозі. — Ці дрібниці не можуть привести нас до зниклої людини.

— Іноді саме дрібниці складають повну картину, інспекторе, — заперечила Кейт. — Іноді вони говорять більше, ніж очевидні докази.

У відділку вони передали пергаменти експертам. Ті одразу почали працювати, намагаючись розшифрувати старовинні символи. Алекс, незважаючи на свій скептицизм, відчував, що Кейт на правильному шляху. Його логічний розум почав аналізувати її інтуїтивні висновки.

Наступного ранку вони отримали перші результати. Експерти підтвердили, що пергаменти дуже давні, але не змогли точно визначити їхнє походження. Деякі символи нагадували давні шумерські письмена, інші — маловідомі ієрогліфи давно забутих цивілізацій. Однак їм вдалося розшифрувати кілька слів, які повторювалися на кожному аркуші: «Схованка», «Ключ», «Тінь».

Кейт і Алекс сиділи в кабінеті інспектора, обговорюючи отриману інформацію.

— «Схованка»... «Ключ»... «Тінь», — повторювала Кейт. — Це може бути що завгодно. Це може бути місце, об'єкт або навіть людина.

— І цей символ, — Алекс вказав на стилізоване око, що було намальоване на пергаменті. — Він постійно повторюється. Це може бути емблема якоїсь таємної організації.

Раптом Алекс підвівся.

— Я згадав. Кілька років тому була схожа справа. Зникла жінка, археолог, яка вивчала давні культури. Її так і не знайшли. І в її квартирі теж знайшли дивні символи.

Кейт відчула, як по її спині пробіг холодок. Здавалося, що минуле знову повертається, щоб нагадати про себе. Вона зрозуміла, що зникнення Евелін — це не просто випадковість, а частина якоїсь давньої, добре прихованої таємниці. І вони з Алексом опинилися в самому її центрі.