13. Тиждень третій. Коли починає виходити

Навчання з Любомиром Петровичем нагадувало Каті освоєння нової мови — спочатку здається, що мозок фізично не здатний утримати ці звуки, а потім одного ранку прокидаєшся і раптом розумієш фразу, не перекладаючи.

До кінця третього тижня вона вже могла:

— Утримувати образ бажаного результату хвилин п'ятнадцять без того, щоб думки не розповзалися, як діти в супермаркеті.

— Відчувати різницю між «хочу» і «тривожуся про те, що не маю» — ці два стани виглядали схоже, але резонували зовсім по-різному. Перше — тепле і тверде, як впевнений рукостискання. Друге — холодне і смоктливе, як протяг під дверима.

— І головне: вона навчилася помічати моменти, коли реальність «відгукувалася». Маленькі речі. Зелене світло на всіх перехрестях, коли поспішала. Потрібна книга, яку випадково знайшла на чужому столі. Тима, який без нагадувань пішов спати о дев'ятій — це взагалі виглядало як диво, але Катя вже починала підозрювати, що дива тут ні до чого.

— Ти починаєш чути музику, — сказав Любомир Петрович одного ранку, спостерігаючи, як вона закінчує вправу. І в його голосі було щось схоже на задоволення — стримане, академічне, але справжнє.

— Іноді, — обережно погодилася Катя. — Але іноді все одно чую тільки шум.

— Це нормально. Шум нікуди не зникне. Ти просто навчишся не плутати його з музикою.

Вона кивнула. А потім, трохи зачекавши:

— Любомире Петровичу... є одна жінка. Я бачила її двічі біля університету. Вона знає про... — Катя зробила невизначений жест рукою, що мав означати «про все це». — Хто вона?

Пауза. Та сама, що Катя вже навчилася розпізнавати — не порожня, а навмисна.

— Де саме ти її бачила?

— Біля входу. Увечері. Вона сказала, що в мене витікає сигнал.

Любомир Петрович акуратно поклав ручку. Це був поганий знак — він ніколи не клав ручку просто так.

— Якщо побачиш її знову — не йди за нею. І нічого їй не розповідай.

— Вона небезпечна?

Знову пауза.

— Вона... складна, — нарешті сказав він. — Як більшість людей, які знають занадто багато і не завжди пам'ятають навіщо це знання потрібне.

Катя відкрила рота — і закрила. Зрозуміла, що більше він не скаже. Принаймні сьогодні.