Розділ 21

Через місяць вона вже знала дорогу до залу напам'ять. Часто приходила і просто спостерігала, звуки биття мішку та глухі падіння тіл на мати її заспокоювали.

***

Париж. Липень 22-го.

За стіною гримерки гудів стадіон. До виходу на сцену залишалося п'ять хвилин.

Марк зачинив двері і підійшов до дивана. Кіт сидів із гітарою на колінах, крутячи в руках телефон.

— Сховай мобільник, — мовив Марк. — Треба відіграти це концерт так, щоб ніхто в залі не згадував про Ліну.

Кіт не звертав на нього уваги. На екрані висів довгий червоний список його невдалих дзвінків. За весь цей час вона жодного разу не зняла слухавку. Сьогодні закінчувався термін другої відстрочки, і його адвокати більше не могли тягнути час. Відзавтра Новак дасть справі офіційний хід у суді.

— Кіт, я з тобою розмовляю, — Марк став перед ним. — Телефон — у сумку. Встав і вийшов.

Кіт жбурнув телефон на диван, підхопив гітару і рушив повз Марка до дверей.

У коридорі техніки розступалися перед ним. Хлопці вже чекали на позиціях біля сцени. Вони переглянулися, але промовчали. Усі й так бачили його стан.

Гудіння стадіону відчувалося ще під сходами. Коли Кіт вийшов на світло, весь стадіон вибухнув багатотисячним криком. Кіт кричав у мікрофон. Він рвав зв'язки, зриваючись на хрип, якого ніколи не було на записах. Він не міг стояти на місці і носився по сцені з гітарою.

Посеред третьої пісні Кіт перестав грати. Барні тримав ритм, а Кіт підійшов до краю сцени і подивився у фан-зону. Там тримали плакат із малюнком Ліни. Він зірвав гітару через голову і з розмаху вгатив об підлогу. Інструмент розлетівся. Колонки завили ріжучим гулом.

За кулісами Марк лаявся в рацію. Натовп заревів ще дужче. Кіт вихопив мікрофон зі стійки і кричав текст уже з підлоги, на колінах. Коли гул трохи притих, Кіт важко дихав прямо в мікрофон:
— Таблоїди риються в моєму лайні? Пишуть про моє життя? Поцілуйте мене в дупу!

Зал вибухнув. Техніки швидко винесли йому іншу гітару. Кіт відразу вдарив по струнах, і Роббі врізав по барабанах.

Але Кіт різко підняв руку — стоп.

Роббі завмер, опустивши палички. Барні переступив з ноги на ногу.

— Зараз не по списку, — Кіт нагнувся до мікрофона. — Маю для вас дещо нове. Прямо зараз.

За кулісами Марк різко обернувся до монітора, чекаючи чергового вибрику.

Кіт узяв перший акорд. Він грав сам, без гурту. Барні та Роббі просто стояли поруч біля своїх інструментів. Кіт співав так, ніби в залі більше нікого не було:

Я знов один у цій клятій хаті
Рахую стіни, шукаю вину...

Зал затих. Люди просто слухали звук однієї гітари і голосу.

Чому так важко, немає сили,
Наш човен тоне — розправ вітрила!
Дзвінок від тебе чекаю досі,
Але на серці панує осінь.

Коли звуки гітари затихли, стадіон кілька секунд мовчав, а потім трибуни шалено загуділи.

Кіт стояв на краю сцени і дивився у фан-зону, забиту тисячами піднятих вгору телефонів. Перед ним колихалося суцільне море ліхтариків. Дівчата в перших рядах плакали.

Він знову нагнувся до мікрофона.

— Це для тебе, — сказав він, дивлячись на вогні від телефонів.

Кіт розвернувся, підійшов до Барні, моргнув йому і врізав перші акорди наступного треку. Концерт пішов далі.

До кінця шоу він відіграв усе чітко за списком, жодного зайвого слова між треками, жодного погляду в зал. Просто відробив і пішов.

***

Вранці в залі Брока було тихо. Кілька хлопців розминалися на матах, а лисий сидів на лавці й гортав стрічку новин у телефоні. Брок якраз проходив повз, закинувши рушник на плече.

— Брок, глянь, — лисий підняв екран прямо перед ним. — Це той рокер, про якого в газетах писали. Вчора в Парижі видав на концерті. Відео вже всюди висить.

Брок зупинився. На екрані крутився запис низької якості, знятий із фан-зони. З динаміка крізь гул стадіону долинав хрипкий голос Кіта.

Він кілька секунд дивився на дрібну фігуру на екрані, яка стояла на колінах біля краю сцени. Потім перевів погляд на двері залу, де зазвичай з'являлася Ліна.

— Вимикай це лайно, — буркнув він лисому. — Вставай на мати. Почали.

Ліна зайшла до залу ближче до полудня, коли тренування вже було в розпалі. Вона сіла на свою звичну дерев'яну лавку під стіною, підтягнула коліна і приготувалася просто дивитися, як хлопці відпрацьовують удари. Брок лише мимохідь провів по ній поглядом, не перериваючи тренування.

Бійці вже звикли до мовчазної дівчини в кутку, яка щодня сиділа в одній і тій самій просторій футболці та спортивній кепці, козирок якої повністю ховав очі. На неї майже не звертали уваги.

У кутку біля мішків двоє хлопців мотали бинти на руки. Лисий тримав у руках телефон, показуючи напарнику екран.

— Я тобі кажу, Беннет учора в Парижі реально з котушок злетів, — голосно, перекриваючи звуки ударів, розповідав він. — Прямо посеред концерту розхерячив гітару об сцену. А потім упав на коліна і затягнув акустику. Якусь нову річ, її ніде немає. Увесь ТікТок зараз у цих нарізках.

Другий боєць реготнув, затягуючи липучку на зап'ясті.

— Та у нього постійно зриви.

— Ні, там інше, — лисий сховав телефон у кишеню. — Він потім втупився у фан-зону, де плакат із Ліною тримали, і прямо в мікрофон крикнув: «Це для тебе». Всі зараз пишуть, що вони розійшлися, а реліз про здоров'я це просто прикриття. Походу, кінець сімейці.

Ліна застигла. Вона знала, що вчора за графіком був Париж. І тепер, після слів лисого про плакат і це кинуте зі сцени «Це для тебе», усередині все перевернулося. Тепер про їхній розрив знає весь світ.

Брок раптом зупинився посеред залу, перериваючи спаринг іншої пари. Він різко повернувся до кутка, де стояли бійці з бинтами.

— Роти позакривали, —відрізав він. — Роботу працюйте.

Ліна повільно витягла з кишені телефон. Пальці ледь помітно тремтіли, коли вона відкривала мережу. Шукати довго не довелося, перші рядки пошуку та всі таблоїди вже були забиті посиланнями на вчорашній концерт у Парижі.