Розділ 13

Розділ 13
Трек з'явився на платформах о другій годині ночі. Мейсон просто налаштував глобальний реліз під ранок Східного узбережжя — коли в Лос-Анджелесі всі ще спали, а Нью-Йорк тільки починав пити першу каву.

Ліна прокинулася о шостій. У кімнаті було сіро, Кіт спав, зарившись обличчям у подушку. Вона зняла телефон із зарядки.

На екрані висіли сотні сповіщень.

Від Мейсона — лише одне повідомлення: «Працює».

Нижче йшов суцільний потік. Посилання, репости, теги. Ті самі акаунти, що вчора розносили фото з Вегаса, тепер кидали лінки на Spotify.

Вона відкрила обкладинку. Тільки два імені: Lina Hall & Mason «Razor» Reed. Жодних згадок про гурт, жодних логотипів лейблу на пів екрана. Просто два рядки білим по чорному.

Ліна тихо встала і спустилася на кухню. Поки кавомашина гарчала, вона знову відкрила стрічку.

У мережі розліталося. Хтось просто ставив вогні, хтось матюкався від шоку, а хтось уже встиг накатати:
«Окей, я забираю свої слова назад. Це було жорстко. Чому вона в гурті так не співає?»

Ліна відклала телефон на стільницю.

За вікном Лос-Анджелес проявлявся крізь ранковий туман. Вона взяла чашку, дивлячись на свої пальці без обручки, яку залишила на тумбочці біля ліжка.

Вона відпила каву. Гірко і занадто гаряче. Саме так, як їй зараз було потрібно.

***

До студії їхали мовчки. Кіт вчепився в кермо і дивився тільки на дорогу. Ліна безцільно крутила ручку радіо, поки з динаміків не пішов знайомий бас.

Її голос у салоні звучав інакше — низько, сиро, зовсім не так, як на репетиціях гурту. Рука Ліни застигла на перемикачі.

Кіт не сказав ні слова. Він просто дихав крізь зуби, не скидаючи швидкості. Так і доїхали до кінця треку. Коли діджей почав щось базікати про «новий вибух від Мейсона Ріда», Кіт різко вимкнув звук.

***

Марк уже сидів за пультом. Коли вони зайшли, він навіть не привітався, одразу розвернув монітор. На екрані миготіли графіки стрімінгів — крива йшла вгору майже вертикально.

— Чули радіо? — запитав Марк, не відриваючи очей від цифр.

— Чули, — кинула Ліна.

Хлопці стояли за спиною Марка. Барні дивився на монітор, Джей клацав телефон. Кіт застряг біля дверей, так і не знявши куртку.

— Це за ніч? — Барні озвався до Марка. — Мейсон реально вміє підривати мережу.

— Справа не в Мейсоні, — Марк вказав пальцем на монітор. — Справа в тому, що трек за кілька годин очолив усі чарти. Люди в коментарях просто не розуміють, чому в гурті вона ніколи так не звучала.

Ліна дивилася на цифри. У Детройті з Мейсоном вона просто кричала в мікрофон, намагаючись заглушити власну злість. А тепер ці цифри перетворювали її на самостійну одиницю.

Ліна відчула погляд Кіта. Він стояв біля стіни, зчепивши руки на грудях. Дивився впритул — так, ніби вона перетворилася на когось іншого прямо в нього на очах. Тепер вона була не просто частиною його гурту. Вона стала гравцем.

— Вітаю, Холл, — сухо сказав Кіт. — Ти їх розмазала.

Вона глянула на нього. Він усміхався, але плечі були задрані до вух — напруга, яку він не зміг приховати.

— Дякую, — мовила вона.

— Зате про Вегас тепер ніхто не згадує, — подав голос Джей. Він відірвався від свого телефона і криво усміхнувся. — Мейсон реально збив хвилю. Але взагалі-то, народ, могли б і попередити, що ви вирішили розписатися. Ми про весілля з новин дізналися, як останні лохи.

— Самі в шоці, Джею, — Кіт потер шию, намагаючись збити тему. — Все вийшло занадто швидко.

— Ну нічого, наступного разу покличеш, — обрубав Джей, навіть не посміхнувшись.

— Стули пельку, Джею, не смішно, — сказав Барні нервово.

Марк ляснув кришкою ноутбука.
— До роботи.

Робота не йшла. Барні сидів на підлозі біля свого комбіка, мовчки перевіряючи проводку, Марк вимагав більше «бруду», а Кіт уже просто хрипів у мікрофон. Мейсон зайшов посеред треку, так, ніби сам платив за оренду цього приміщення. Капюшон насунутий на лоб, руки в кишенях куртки.

— Продовжуйте, — сказав Мейсон, але Марк уже поклав навушники на пульт.

Хлопці швидко перекинулися з Мейсоном рукостисканнями, але коли той дійшов до Кіта, у кімнаті стало тихо. Вони просто кивнули один одному. Жодних жестів, тільки короткий погляд впритул, як у черзі на бійку.

Мейсон знайшов поглядом Ліну.
— Ну що, Холл, звикаєш до шуму?
— Запитай через тиждень.
— Через тиждень вже буде пізно, — Мейсон застрибнув прямо на стіл біля пульта, витісняючи Марка з його робочого простору. Він дивився на Марка впритул. — Ви цифри бачили? Трек, який гнив у мене в столі, зараз витісняє вас на всіх платформах.

Марк затиснув кнопку зв'язку з тон-залом:
— Хлопці, перерва п'ять хвилин. Відпочиньте в лаунжі.

За склом Барні і Роббі залишили інструменти, Джей зняв навушники, і всі троє вийшли через бічні двері залу в зону відпочинку.

Марк відпустив кнопку і знову повернувся до Мейсона.

— Ми бачили, Мейсоне. Раді за вас. А тепер злізь зі столу і дай нам закінчити сесію.

— Сесія зачекає, — Мейсон продовжував дивитися тільки на Марка, повністю ігноруючи Кіта. — Я приїхав говорити про її альбом. Сольний.

У студії зависла тиша. Було чути тільки, як гудуть системні блоки. Марк повільно відклав ручку.

— Не зараз, — відрізав Марк. — У нас тур, альбом не готовий. Ліна в складі, Мейсоне. Крапка.

— Мені плювати, — Мейсон навіть не поворухнувся. — Я зроблю цей сольник на вашому ж лейблі. Твої боси самі підпишуть мені дозвіл на продюсування, як тільки подивляться на сьогоднішні чарти.

— У нас немає на це часу, — Марк не відвів погляду. — Графік розписаний під зав’язку. Ми працюємо щодня.

— «Працюєте»? — Мейсон реготнув. — Ти просто прикрив її вокалом дупу Кіта, поки його ковбасило. Вона цей рівень переросла, а ви тупо тримаєте її як заплатку, бо самі без неї не вигрібаєте.