Розділ 13

Трек вилетів у мережу о другій годині ночі. Мейсон не став чекати п'ятниці — він просто натиснув на кнопку, коли в Лос-Анджелесі всі засинали, а Нью-Йорк тільки починав пити першу каву.

Ліна прокинулася о шостій. У кімнаті було сіро, Кіт спав, зарившись обличчям у подушку. Вона витягнула телефон з-під зарядки.
Екран був залитий сповіщеннями.

Від Мейсона — лише одне слово: «Працює».

Нижче — нескінченний скрол. Посилання, репости, позначки. Ті самі акаунти, що годину тому постили фото з Вегаса з підписом «що це за чергова дівка Беннета», тепер кидали посилання на Spotify.

Вона відкрила постер. Тільки два імені: Lina Hall & Mason «Razor» Reed. Жодних посилань на гурт, жодних логотипів лейблу на пів екрана. Просто два рядки білим по чорному.

Ліна тихо встала, намагаючись не рипнути підлогою, і спустилася на кухню. Поки кавомашина гарчала, вона знову зазирнула в стрічку. Там панував хаос. Хтось просто ставив вогні, хтось матюкався від шоку, а хтось уже встиг накатати:

«Окей, я забираю свої слова назад. Це було жорстко. Чому вона в гурті так не співає?»

Ліна відклала телефон на стільницю.

За вікном Лос-Анджелес нарешті почав проявлятися крізь туман. Жасмин біля паркану стояв нерухомо під важким небом. Вона взяла чашку, дивлячись на свої пальці без обручки, яку залишила на тумбочці біля ліжка.
Вона відпила каву. Гірко і занадто гаряче. Саме так, як їй зараз було потрібно.

*** 
До студії їхали в тиші. Кіт дивився на дорогу і не відпускав кермо. Ліна безцільно крутила ручку радіо, поки салон не заповнив знайомий гул баса.
Її голос увірвався з динаміків? низький, сирий, зовсім не такий, як на репетиціях гурту. Рука Ліни завмерла на перемикачі.

Кіт не сказав ні слова. Він просто дихав крізь зуби, дивлячись на дорогу перед собою. Вони доїхали до кінця треку в повному заціпенінні. Коли діджей почав щось базікати про «новий вибух від Мейсона Ріда», Кіт просто вимкнув звук.

Марк уже сидів за пультом. Коли вони зайшли, він навіть не привітався, одразу розвернув монітор. На екрані миготіли графіки стрімінгів. Крива летіла вгору майже вертикально.

— Чули радіо? — запитав Марк, не відриваючи очей від цифр.
— Чули, — кинула Ліна.
Хлопці згрупувалися за спиною Марка. Барні витріщився на монітор, Джей щось швидко клацав у телефоні.

— Це за ніч? — Барні нарешті підвів голову. — Мейсон реально вміє вкидати лайно на вентилятор.

— Справа не в Мейсоні, — відрізав Марк, не відриваючись від графіків. — Справа в тому, як вона звучить. Народ у коментарях просто не викупає, де ми ховали цей вокал раніше.

Ліна дивилася на цифри. Два роки тому в Детройті вона просто кричала в мікрофон, намагаючись заглушити власну злість. А тепер ці числа перетворювали її на самостійну одиницю.

Ліна відчула погляд Кіта. Він стояв біля стіни, зчепивши руки на грудях. Дивився впритул так, ніби вона щойно перетворилася на когось іншого прямо в нього на очах.

У цьому погляді не було підтримки чоловіка. Тільки жорстке визнання факту: тепер вона не просто підспівує йому з тіні. Вона стала гравцем.
— Вітаю, Холл, — кинув він. Голос був сухим, наче він щойно вийшов після важкого сету. — Ти їх розмазала.

Він не намагався її обійняти чи поцілувати на очах у всіх. Це було б фальшиво. Він просто визнав її перемогу, жорстко і по факту.

Вона глянула на Кіта. Він усміхався, але плечі були задрані до вух, напруга, яку він не зміг приховати.

— Дякую, — кинула вона.
Марк ляснув кришкою ноутбука.
— До роботи.

Робота не йшла. Барні по колу мучив той самий риф, Марк вимагав більше «бруду», а Кіт уже просто хрипів у мікрофон. Коли двері студії відчинилися, ніхто навіть не обернувся. Мейсон зайшов так, ніби сам платив за оренду цього приміщення.

Капюшон насунутий на лоб, руки в кишенях куртки.
— Продовжуйте, — кинув Мейсон, але Марк уже поклав навушники на пульт.
Потиснули руки, швидко, суто формально. Коли Мейсон дійшов до Кіта, розмова в кімнаті сама собою стихла. Вони просто кивнули один одному. Жодних жестів, тільки короткий погляд впритул, 

Мейсон знайшов поглядом Ліну.
— Ну що, Холл, звикаєш до слави?
— Запитай через тиждень.
— Запитаю завтра. Все тільки починається.

Він застрибнув прямо на стіл біля пульта, витісняючи Марка з його робочого простору.

— Ви бачили графіки? — Мейсон дивився на Марка впритул. — Ми пробили стелю за пів дня. Трек, який гнив у мене в столі, зараз обходить ваш сингл по всіх позиціях.

Марк не відвів погляду. Його голос став сухим:
— Ми бачили, Мейсоне. Це круто. А тепер дай нам закінчити сесію.
— Сесія почекає, — Мейсон навіть не ворухнувся. — Я приїхав говорити про її альбом. Сольний.

У студії зависла тиша. Було чути тільки, як гудуть системні блоки. Марк повільно відклав ручку.

— Не зараз, — відрізав Марк. — У нас тур, альбом не готовий. Ліна в складі, Мейсоне. Крапка.

— Мені плювати, — Мейсон навіть не поворухнувся. — Я привів її тобі на пару треків, Марку. Щоб ви закрили дірки. А не для того, щоб ти підписав її на півтора року як кріпачку.

Марк відклав ручку. У кімнаті стало тихо — так буває, коли старі друзі починають згадувати, хто кому винен.

— Все змінилося. Вона в гурті. Контракти підписані, — Марк дивився йому прямо в очі. — У нас немає на тебе часу.

— «В гурті»? — Мейсон коротко реготнув. — Ти просто перестрахувався її голосом, поки Беннет приходить до тями. Вона переросла роль «заплатки». Наступного року я забираю її в студію.

— Наступний рік теж забитий, — втрутився Кіт. Він підвівся з дивана, голос був занадто рівним, небезпечним. — У нас реліз, промо, потім світовий тур. Це мінімум півтора року. Вона нікуди не йде.

Мейсон повільно повернув голову до Кіта.

— Вона вже пішла, Беннет. Ви просто ще цього не помітили, бо занадто зайняті своїми чергами за рецептами.