Епілог

Ха-ін

Через три місяці Ха-ін уперше повела серійний КА-7 рейсом «Хане Ер» із Хансона до Тхамни.

Джі-ю сиділа праворуч і перед запуском уже втретє роздивлялася кабіну.

— Я все одно не можу звикнути, що частину цих кнопок ти колись критикувала за вечерею.

— Не частину. Кілька рішень.

— Добре, кілька десятків рішень.

— Джі-ю, запускаємося.

— Уже мовчу, капітане.

Політ до Тхамни пройшов без подій, які варто було б заносити в технічний журнал. Для першого серійного рейсу Ха-ін вважала це найкращим можливим результатом.

Після посадки й вимкнення двигунів вона залишилася в кріслі ще на хвилину. Погляд пройшов по панелі, затримався на резервному блоці й центральній консолі. Усе було там, де екіпаж очікував це знайти.

Двері кабіни відчинилися, і всередину зазирнув Джу-вон. Сьогодні він летів пасажиром — без форми бортпровідника, без інженерної консолі й, за словами Ха-ін, без права щось виправляти в польоті.

— Капітане Со, пасажирові можна зайти?

— Після посадки — з дозволу командира. Заходьте.

Він став за її кріслом і поклав долоню на спинку.

— Ну? Я чекаю професійного висновку.

Ха-ін оглянула кабіну ще раз.

— Підсклянник нормальний.

Джу-вон повільно заплющив очі, а Джі-ю поруч зареготала.

— Дев’ять місяців роботи, двісті два пункти, випробування, сертифікація — і ти починаєш із підсклянника?

Ха-ін зняла гарнітуру й підвелася. На лівій руці під світлом панелі блиснуло тонке кільце.

Вона поправила Джу-вону комір сорочки.

— Літак хороший. Дуже хороший.

Його усмішка змінилася. Уже без жарту.

— Оце я запам’ятаю.

— Не раджу. У наступній версії я все одно знайду, що переробити.

— Я на це й розраховую.

Ха-ін взяла льотний кейс. Джу-вон забрав його ще до того, як вона встигла перехопити ручку.

Вона подивилася на нього, але цього разу сперечатися не стала.

За дверима вже чекали пасажири наступного рейсу, новий екіпаж і звичайний робочий день. КА-7 мав летіти далі.

Ха-ін вийшла з кабіни поруч із Джу-воном. На порозі він тихо запитав:

— А пункт двісті три?

Вона глянула на кільце.

— Закритий. Не чіпайте.

— Навіть у наступній версії?

— Особливо в наступній.

Джі-ю за їхніми спинами голосно зітхнула.

— Я все чую. І це огидно мило.

Ха-ін не озирнулася. Джу-вон засміявся й поніс її кейс далі по салону.