17

Ха-ін

Синє світіння з'явилося на лівому краї лобового скла через сорок хвилин після набору ешелону.

Спочатку тонка нитка пробігла вздовж рамки й зникла. За кілька секунд повернулася, розгалузилася на кінці й зависла перед Ха-ін тремтливим блакитним віялом.

Чхве Ін-у нахилився трохи вперед.

— Бачу вогні святого Ельма. Інтенсивність слабка, але росте.

— Бачу. Що показує радар?

— Осередок праворуч від маршруту, відстань сорок дві милі. Попереду чистіше, якщо підемо лівіше.

Ха-ін звірила картину на своєму дисплеї з метеоданими. Гроза залишалася далеко від траси, але верхівки хмар піднімалися вище прогнозу. Диспетчер уже дозволив відхилення.

— Беремо лівіше на двадцять миль. Слідкуй за осередком і температурою. Якщо картинка почне закриватися, не чекаємо.

Ін-у підтвердив зміну курсу.

За склом темрява на кілька секунд спалахнула далеко праворуч. Блискавка освітила верхівки хмар, і Ха-ін побачила їхню форму краще, ніж на екрані: високі, щільні, з білими краями, що одразу знову провалилися в ніч.

У салоні пасажири теж помітили світіння. Сон-хо викликав кабіну й коротко доповів, що кілька людей питають, чи з літаком усе гаразд.

Ха-ін узяла мікрофон.

— Пані та панове, говорить капітан. Світіння, яке ви можете бачити біля вікон і передньої частини літака, пов'язане з електрично зарядженим повітрям. Для літака воно не є ознакою несправності. Ми трохи змінюємо маршрут, щоб обійти активну погоду праворуч від нас. Будь ласка, залишайте ремені застебнутими.

Вона повернула мікрофон на місце.

Ін-у глянув на неї.

— Ви сказали «світіння», а не назву.

— Половина салону після «вогнів святого Ельма» вирішить, що ми горимо. Сон-хо потім мене прокляне.

— Тоді назву залишимо для екіпажу.

Вони змістилися ще на кілька миль лівіше.

Потім небо спалахнуло білим.

Удар почувся майже одночасно — короткий, різкий, значно гучніший за далекий грім. На мить у кабіні стало так світло, що Ха-ін побачила власну руку на важелях як на фотографії.

Ін-у вже читав індикацію.

— Електрика без змін. Двигуни стабільні. Автопілот працює.

Ха-ін перевірила свої екрани.

— Керування нормальне. Зв'язок є. Перевіряємо системи за процедурою.

На внутрішньому зв'язку майже одразу з'явився Сон-хо.

— Кабіна, салон. Удар відчули всі. Видимих пошкоджень усередині немає, запаху диму немає. Пасажири нервують.

— Прийняла. Перевірте кухні, туалети й салон за процедурою, особливо запах, дим, електрику. Доповісте після обходу. Екіпаж посадіть, якщо почне трясти.

— Зрозумів, капітане. Перевіримо.

Ха-ін зв'язалася з диспетчером, повідомила про удар блискавки й запросила подальше відхилення від погоди. Їм дали курс, який відводив літак ще далі від осередку.

Через кілька хвилин Ін-у сказав:

— Світіння слабшає, і осередок уже правіше від нас.

Ха-ін теж це бачила. Сині нитки на склі ставали коротшими, поки не залишилися тільки біля країв.

Сон-хо доповів, що в салоні все чисто. Один із пасажирів переконував сусідів, що блискавка «зайшла в крило», але після пояснення заспокоївся.

— Добре. Залишайте ремені застебнутими ще двадцять хвилин. Після посадки потрібен технічний огляд до наступного вильоту.

— Прийняв, капітане. Залишаємо ремені.

Ха-ін відпустила кнопку зв'язку.

Решта польоту минула без пригод. Перед заходом Ха-ін ще раз переглянула системні повідомлення: нічого нового. Ін-у провів посадковий брифінг, і до моменту випуску шасі блискавка вже залишилася просто записом, який доведеться передати технікам.

Після посадки в Хансоні Ха-ін передала літак технікам, заповнила запис про удар блискавки й залишилася біля борту, поки інженер уточнював, де екіпаж бачив найяскравіший спалах. Ін-у вже пішов на післяпольотний розбір, а Сон-хо збирав кабінний екіпаж.

Джу-вон вийшов останнім.

Він зупинився біля трапа, дочекався, поки технік відійде, й підійшов до Ха-ін.

— Я щойно дізнався, що дві третини салону вважають вас людиною, яка особисто відвела блискавку від літака.

— Сподіваюся, решта третини розуміє, що я лише попросила інший курс.

— Решта третини знімала вогні святого Ельма й сперечалася, чи можна викладати відео до посадки.

— Значить, усе нормально.

Він дивився на неї кілька секунд, потім нахилився ближче.

— А ви самі як?

— Що саме хочете почути?

— Ви в порядку?

Ха-ін кивнула.

— Удар був гучний. Системи не постраждали. Після технічного огляду будемо знати більше.

— Я питав не про літак.

— Я зрозуміла, про що ви питаєте.

Вона сказала це спокійно. Джу-вон не почав витягувати з неї відповідь силоміць.

Поруч технік підняв руку й покликав Ха-ін до носової частини. Вона пішла, а Джу-вон залишився чекати біля службового автобуса.

Коли Ха-ін повернулася, екіпаж уже роз'їхався. Джу-вон сидів на лавці біля виходу для персоналу з двома паперовими стаканами.

— Ви завтра працюєте? — запитав він.

— Ні. До вівторка вільна.

— Тоді я хочу зробити одну дуже егоїстичну пропозицію.

Вона взяла в нього чай.

— Якщо це КА-7, я поїду додому сама.

— КА-7 сьогодні заборонений. Пропоную поїхати до вас, замовити їжу й нічого не планувати до завтра.

— Ви ж казали, що пропозиція егоїстична.

— Я хочу бути там теж.

Ха-ін зробила ковток.

— Тоді справді егоїстична.

Він усміхнувся.

— Я правильно зрозумів, що це згода?

— Якщо дорогою купимо щось нормальне на сніданок. Минулого разу ви з'їли останні яйця й залишили мені один йогурт.

— У вас було два йогурти.

— Один був прострочений.

— Цю інформацію ви приховали від мене навмисно.

— Я хотіла подивитися, чи інженер читає дату на упаковці.

— Це був тест?

— Ви його провалили.