Глава 43. Договір

У наступні дні підготовка до рятувальної місії на Ксіан тривала. Алек все ще продовжував вивчати Ксіан. Не всі нюанси були обговорені, не всі питання вирішені, але ясно було одне – відкладати надалі неможливо, загрроза наближалася все ближче і ближче. Коли стало зрозуміло, що планета поступово наближається до горизонту подій, зірки біля краю небосхилу почали розтягувалися у тонкі світлові дуги — прояв ефекту, який фізики називали гравітаційне лінзування. Чорна діра, наближаючись не тільки до Ксіану, але й до Дальфи змінювала простір-час навколо себе. Коли світло від більш далекого джерела проходило крізь цей викривлений простір, його шлях починав згинатися, для дальфійців, що спостерігали за цим явищем, це створювало ілюзію кількох зображень, світлові дуги тягнулися вздовж горизонту.  

Міста все частіше світилися в темряві полярними сяйвами. Магнітне поле планети стало настільки нестабільним, що час від часу на платформі було чуть, як дерева і каміння потріскували від електричних розрядів у повітрі. Чорна порожнеча повільно розширювалася. Вона була майже невидимою — лише темна діра серед викривленого світла зірок. Дальфійці все більше почувалися безпорадними, вечорами вони дивилися у небо і молилися о спасінні своєї планети. Не покладаючи рук, дальфійці працювали над створенням спеціального пристрою - ядра. З'єднавши його вміст з головним реактором станції, вони планували створити штучну сингулярність всередині неї, це дало б можливість перенаправити енергію чорної діри.

Чим більше Алек відкривав для себе Ксіан, тим більше дивувався його можливостям і захоплювався його бездоганністю. Це і справді було щось більше, ніж просто станція, яка жила, дихала, як жива істота, ділилася своєю енергією, живила інші планети, давала їм життя і впевненість у завтрашньому дні. Він добре усвідомлював саму суть операціі з рятування Ксіану - яка полягала в тому, щоб створити сингулярність в межах станції, при цьому потрібно було максимально наблизитися до горизонту подій, до ТОЧКИ НЕповернення, це дасть можливість якомога далі відштовхнути Чорну діру, і, якщо все вдасться, вирватися з її лап. Та ризик був чималий - необхідно вчасно пригальмувати, щоб мати можливість і далі добувати енергію для своєї галактики, як це було і раніше. Алека, Жака і Ареса зробили головними виконавцями даної місії. Останні кілька тижнів вони багато часу проводили разом, намагаючись досконало відпрацювати послідовність своїх дій.

Анна щиро переживала за Алека, а також за своє життя і життя Марка.  Доля їхньої команди тепер залежала від результату цієї місії. Алек дуже добре розумів це і намагався придумати, як врятувати своїх людей, та шанси зменшувались з кожним днем. До відльоту на Ксіан залишалося зовсім небагато часу, тому терміново треба було зустрітися із Зірою, і висунути їй свої вимоги. Алек розумів – чекати більше немає сенсу і вирушив прямо до неї.

Зіра чекала на його прихід. Вона завжди була на пару кроків попереду нього і це вже зовсім його не дивувало.

— Я чекала на вас, Алеку, - втомлені очі видавали те, як важко їй приходилось останнім часом.  Ї голос був трохи хриплуватий та повільний, в ньому з'явилася якась нова нота – тиха і глибока. Алек одразу помітив це.

— Напевно, здогадуєтеся, навіщо я прийшов?

— Марк і Анна.

Зіра подивилася Алеку прямо в очі, ніби намагалася прочитати його думки. Можливо, вона й справді їх читала, а може й ні. Алек хотів лише ясності в тому, що ж буде далі. Він був впевнений, що Зіра добре розуміє, що його політ на Ксіан може обернутися катастрофою. І він вже не повернеться назад. А йому хотілося виконати всі свої обіцянки перед друзями, його командою, довести місію до кінця. А це означало, що найдорожчі для нього люди на цій планеті повинні повернулися додому. І він промовив:

— Я не можу летіти на Ксіан, будучи невпевненим у безпеці моїх людей. Я хочу, щоб Марк з Анною повернулися на Землю, і як можна швидше, мої щоденники і дослідження теж повинні потрапити додому. Така моя умова.

— Справедливе бажання, - Зіра крокувала туди-сюди, обмірковуючи кожне слово.

— Звичайно, не в моїй ситуації висувати вимоги, та нехай це буде договір, угода, як завгодно назвіть це! Але, яким би не був результат нашої місії на Ксіані, ви повинні мені пообіцяти, що мої люди повернуться додому, зі мною чи без мене!

— Я обіцяю тобі зробити все можливе, Алек. Але і ти повинен знати - якщо на Ксіані ви зазнаєте невдачі, наші можливості будуть обмежені, переліт на Землю вимагатиме величезних ресурсів і енергетичних витрат, яких у нас просто немає. Тож, наразі, все залежить від тебе.   

— Ви перекладаєте відповідальність на мене? На вашу думку, це справедливо? Я не Господь Бог. Я не можу нести відповідальність за успіх цієї місії!

— Зісно, ні, але розуміння того, що доля твоїх друзів в твоїх руках, лише посилить бажання допомогти нам, Алек, - сказала Зіра, і потім додала, -Порятунок світу - це доля того, хто любить настільки глибоко, що готовий боротися не за себе!

— У мої плани не входило ставати супергероєм і рятувати світи! Я все ще можу відмовитися від місії рятівника вашого Всесвіту!

— Ми не завжди вибираємо свою долю, Алек. Іноді доля - це не те, що ти хотів, а те, чого ти виявився гідним.  

— Залишимо філософію на потім, - відрізав він у відповідь, - Я хочу нарешті знати, що буде з моїм екіпажем у разі невдачі?

Зіра обмірковувала кожне слово, вона не хотіла давати марних обіцянок, адже розуміла, в разі невдачі ситуація може стати некерованою.