Глава 41. Секрет Жака

— Схоже, тест ДНК готовий, - Анна з цікавістю почала вдивлятися в отриманий звіт.

— Чий тест? - поцікавився Марк, він ще не встиг дізнатися про все, що відбулось в його відсутність.

— Довга історія, це зразки, які мені випадково вдалося роздобути в лабораторії Хіту, вони належать дальфійцям. Можливо, ми маємо справу з якимось вірусом, або мутацією. Та тепер, ми про все дізнаємося! Зараз, хвилинку…, дивлюся…, - Анна завмерла перед екраном.

 Алек і Марк стояли позаду, вони теж дивилися на екарн і намагалися розгледіти в цьому ланцюжку інформації приховане послання,

— Так, «сира» генетична інформація, послідовності виду, інтерпретація результатів... Щось я не розумію, - Анна подивилася на друзів і потім знову втупилася в екран. Вона перекручувала стрічку вперед-назад і не могла відірвати погляд від звіту, - Це ж ДНК звичайної... людини!  

— Абсолютно вірно, - підключився Алек, - Тільки подивися на походження! Східна Європа -52%, Центральна Азія -25%, Північна Європа -10% та інше..., — Алек водив пальцем по екрану і читав дані звіту. Ніхто не помітив, як до лабораторії увійшли Зіра і Жак.

— Це точно чоловік, - продовжувала Анна, - В генетиці не виявлено будь-яких відхилень...Ніяких вірусів, чи чогось підозрілого.

Анна була здивована отриманими результатами, точніше вона була в недоумінні, навіщо Віхрео віддав їй цей контейнер зі зразками. Вона витратила на купу часу на аналіз, і тут, її наче осяяло:

— Таки зразки підмінили?! - Анна була в повному розпачі. Ця думка вдарила її наче струмом. Вона хотіла викрикнути: Жак – зрадник! Коли почула:

— Зовсім ні, – за спиною пролунав знайомий голос Жака. Всі обернулися.

Марк, який теж побачив Жака раптово зблід, у нього помутніло в голові, він відчув як до горла підкотив клубок. Цієї ж миті, він обхопив голову руками і згадав все, що сталося з ним напередодні. Якийсь стогін вирвався з його грудей:

— О, Боже, ні, ні… Я все згадав! – закричав він, – Це не Жак, я все згадав! – кричав він! - Я випадково виявив біореактор, в якому зберігаються людські тіла, і серед них був Жак, справжній Жак! А це, - і він вказав рукою на людину, яку всі вважали до цього моменту Жаком, - Це всього лише його копія. Мабуть, мене приспали, коли дізналися, що мені відома правда, після цього я вже нічого не міг згадати, - він все ще тримав руками свою голову, та знову відчув той нестерпний біль.

— Це правда? - Алек зробив крок вперед, уважно вдивляючись в обличчя Жака і намагаючись виявити хоч якісь ознаки обману.

— Ні. – Зіра, як завжди, була незворушною, – Це все той самий Жак, якого ви знали і раніше. Тільки ви не знали, що він – дальфієць.

Ненадовго зависла зловісна тиша. Алек, Марк і Анна дивилися на Жака і не могли усвідомити, що відбувається. Це означало, що Жак ніколи і не був одним з них, він завжди був чужинцем, а вони навіть не підозрювали про це!

— Завдяки Жаку ви всі зараз тут, завдяки йому ми змогли відшукати вас – Алек, - продовжила говорити Зіра.

— А як же тіло в біореакторі? – нарешті порушив мовчання Марк.

— Жак занадто довго пробув на Землі, а людське тіло, як відомо, має особливість швидко втрачати форму. Але ми навчилися боротися з цією проблемою, для цього і працює біореактор – це величезний контейнер для зберігання тіл і їх регенерації. До того ж, ми хотіли вивчити, як така довга подорож могла вплинути на організм.

— Тож, друже, ти з самого початку знав про все це, -  Алек дивився на Жака, потім окинув поглядом лабораторію, - Значить, мене призначили командиром екіпажу не випадково. Але чому саме мене ви обрали для цієї місії?

—Я був упевнений у своєму виборі на 100 відсотків! - незворушно вимовив Жак.

— Я хочу, щоб Ви все пояснили нам, Зіра. Що все це означає?

— Все просто, Алек – Жак був відправлений на Землю із місією знайти людину, що є нащадком того, хто створив Ксіан, - Зіра дістала з кишені невеликий футляр і простягнула його Алеку. Жак при цьому зберігав мовчання, - Ми зробили ваш тест ДНК і переконалися в тому, що Ви Алек і є саме та людина, яка нам потрібна.

— Але ви не брали у мене жодних зразків! Я точно це знаю!

Та Зіра простягнула йому невеликий футляр, він відкрив його і побачив того самого Октоморфа, яким поранив собі руку у Глотера. Загорнув, і знову акуратно поклав на місце.

— То ви впевнені, що Ксіан створив Я? Мені здається тут сталася якась помилка. Фізично це неможливо. А в голові крутилася одна думка: «Unus sanguis, una stirps», «Одна кров, один род».

— Саме те, що ви подумали Алек - «Unus sanguis, una stirps», - Ви однієї крові.

Вся ця складна схема не укладалася в єдину картину. Алек хотів пояснень, як і інші члени екіпажу. Анна мигцем поглянула на результати свого тесту. Вона повинна розібратися врешті, що коїться:

— То чиї ж тоді зразки зберігалися тут? - Анна поставила на стіл контейнер, -  Мені віддав його дальфієць у плащі.

— Віхрео. Так, я в курсі, він знав, де зберігаються зразки, оскільки Хіту, останнім часто, проводив дальфійцям тести та аналізи і зберігав весь вміст у подібних контейнерах у своїй лабораторії, - сказала Зіра.