Глава 33. Розмова Алека і Анни

Алек і Анна попрямували до лабораторії. Анна поспішала і всю дорогу повторювала, що їй необхідно повідомити йому щось дуже важливе. Втім, і Алек мав що сказати. Переступивши поріг лабораторії, перше, що кинулося Анні в очі, – це контейнер, який лежав на столі, просто лежав на тому самому місці, де вона його і залишила зранку.

– Але ж його тут не було! Я точно бачила, як Жак забрав його у власних руках! – вона впала в крісло, - Та що ж це відбувається?

– Про що ти говориш, Анна, я нічого не розумію! - Алек стурбовано подивився на неї, - Розкажи все з самого початку.

І Анна розповіла про політ у Дальфійську долину, про їх розмову з Жаком, а потім і про про ранкову подію і про те розчарування, яке вона відчула сьогодні, коли побачила, як Жак виносить контейнер з її лабораторії. Довелось розповісти і про контейнер, який вона отримала від Віхрео. Алек був вражений безпечністю Анни.

– Не чекав від тебе такого, - дивувався він, - Навіщо ти взагалі проникла в цю лабораторію? А якби тебе застукав на місці хтось інший, а не цей відлюдник?

– Пробач, але сидіти склавши руки, я більше не могла. Хотіла зробити хоть щось для тебе, для нас…

Анна згадала про тестування, яке й досі не могла закінчити, їй терміново потрібно доробити цей тест! Секвенатор був знову запущений і якщо вона поквапиться, то скоро їм відкриється істина.

– Але навіщо вони повернули тобі контейнер? Тут щось не так.

– Можливо підмінили вміст, але їм це не допоможе. Я відразу ж заморозила зразки в своїй міні-лабораторії. Їм не вдасться мене обдурити, - Анна була страшенно рада, що додумалася продублювати зразки з контейнера, до того, як вони потрапили в руки Жака.

– Тепер твоя черга, Алек. Розповідай.

– Мені запропонували угоду.

– Яку ще угоду?

– Почну з початку. Вчора мені довелося побувати на Геліосі - це станція поруч з Ксіаном. Схоже, у наших друзів великі проблеми. Втім, ми з ними тепер в одному човні...

І Алек розповів Анні про все, що йому стало відомо на Геліосі, і про те, що йому, можливо, доведеться брати участь в операції по спасінню Ксіану, інакше планета може загинути, а вони разом з нею.

– Як думаєш, це небезпечно? – Анна зовсім не очікувала такого повороту подій, - Та можеш не відповідати, я і так відчуваю, що це дуже небезпечно!

Алек спробував їй пояснити, але він і сам ще до кінця не розумів своє призначення в цій місії.

– Я не знаю, Анно, чим тебе заспокоїти, але схоже, у мене немає вибору. Ця планета гине. Станція контролює і дає життя всім системам цієї галактики. Все складно пояснити, але я знаю, що повинен допомогти їм.

– Я думаю, тобі краще відмовитися! Чим ти їм взагалі можеш допомогти? Моя інтуїція підказує, що тут криється щось більше. Вони просто використовують тебе. А що буде з нами? Ти подумав про це! Ми згинемо на цій планеті, - вона закрила обличчя руками. Анна була у відчаї.

– Я не сказав тобі найголовнішого. Дальфійці стверджують, що станція Ксіан - створена людиною. Що скажеш?

– Послухай, ти сказав Ксіан? Той аналіз ДНК, який я роблю, на ньому була якась позначка, ось, сам подивися, - І Анна простягнула йому контейнер із зразками, Алек прочитав:

– «А» і «К-н», - Алек задумливо подивився вдалину, - Як думаєш, що це означає? Занадто багато збігів.

– Я взагалі не розумію, може це якась хитрість? Може, вони викрали нас, землян, для будівництва станції, потім щось пішло не так, і тепер вони хочуть знову використати нас для її відновлення?

– Занадто складно, тобі не здається? – Але Алек замислився над її словами, - Як би там не було, я хочу укласти з ними угоду. Я допомагаю їм, вони відпускають вас. Погоджуся, тільки якщо буду впевнений у вашій безпеці.

Та тепер, Алек почав усвідомлювати, що потрібен дальфійцям навіть більше, ніж передбачалося. Він сам буде диктувати їм умови. І перше, що він збирався зробити – це убезпечити свою команду. Хоча б спробувати гарантувати їх повернення на Землю.

– Ця ціна занадто висока. Ти не повинен ризикувати своїм життям. Деякі не гідні такої жертви.

– Про що ти говориш?

– Про Жака, звичайно. Чому б дальфійцям не попросити про допомогу його? Він теж прекрасний фахівець, до того ж технік, і схоже, він зовсім забув, що прилетів сюди з Землі. Його і тут цілком все влаштовує!

– Я не знаю, що тобі відповісти, Анна. Одному Богу відомо, що у того Жака в голові і до чого все це може нас привести!

Та Анну вже більшу хвилювало те, що Алек майже готовий виконати місію рятівника і готовий допомагати дальфійцям будь-що, ризикуючи своїм життям. Вона прекрасно розуміла, що якщо Алек вирішить діяти, вона не зможе його зупинити. Їй потрібно придумати, як швидше відговорити його від цієї божевільної ідеї. Може тест ДНК проллє хоч якесь світло на всю цю історію. Навіть якщо їх буде всього троє проти цілого світу, вони не повинні так просто здаватися.

Секвенатор працював безперервно, вибудовуючи ланцюжок і складаючи розірвані шматочки в один пазл. Алек і Анна просто сиділи в тиші.

Після довгої розмови залишалося тільки відпустити думки, щоб дати собі можливість все спокійно обміркувати. Здавалося, коли силою намагаєшся прийняти рішення, воно ковзає, немов тінь, і таки вислизає в останню мить. Але варто було відпустити контроль, як рішення з'являлося на більш глибокому підсвідомому рівні. Це саме те, що було необхідно зробити зараз – відпустити думки, дозволити їм просто плисти за течією, не намагаючись форсувати події. І тільки тоді, немов за помахом чарівної палички, розрізнені фрагменти самі складуться в цілісну картину.