Глава 33. Контейнер

Жак відкрив контейнер і мовчки дивився на його вміст. Вирішив спочатку віднести його до Хіту. Нехай розбереться, які можуть бути наслідки цього інциденту. Що саме знаходилося в цьому контейнері, йому було невідомо, але, якщо вже Анна зацікавилася його вмістом, значить недарма.

Хіту на мить похмурнів, побачивши в руках Жака цей ящик «Пандори».

— Ти знаєш, що це? - Жак простягнув йому контейнер

— Я шукав його. Звідки він у тебе?

— Знайшов у своїх друзів. І скажи «дякую», що вчасно його помітив. Схоже, Анна зацікавлена якомога швидше з'ясувати, що криється в цих зразках.

Хіту замислився на хвилину, видихнув, його погляд поринув у далечінь.

— Думаю, потрібно повернути його твоїм друзям. Це всього лише зразки ДНК.

— Але як же так? Ти сам кажеш, що шукав його. Напевно, це щось важливе.

— Той, хто забрав цей контейнер, хотів відкрити велику таємницю, або, можливо, викрити нас у брехні. Але вони ніколи не зрозуміють, цінність того, що криється тут, запевняю тебе, - Жак теж не розумів про що йдеться.

— А якщо Анна проведе тест?

— Що вона побачить? - продовжував Хіту, - Вона побачить ДНК, звичайну ДНК, таку, яку їй доводилося бачити вже не один раз.

— Ти хочеш сказати, що це ДНК людини? Я б на твоєму місці, порадився з Зірою, - Жак все ще сумнівався.

— Я поговорю з нею, а ти віднеси контейнер назад, нехай Анна не знає про твоє втручання.

Жак все ще не був упевнений, що чинить правильно, але вирішив прислухатися до Хіту і відніс контейнер до лабораторії Анни. Але потім, він планував зустрітися із Зірою. Це питання залишалося відкритим.

Зіра була не в дусі. Їй важко давалися зміни, що відбувалися останнім часом на Дальфі. Вона хранителька всіх традицій і установленого віками життя на цій планеті, повинна була витрачати свій час не тільки на контроль за землянами, а ще й за відлюдниками, що не давали їй спокою. А ще їй потрібно було підготуватися до важливої розмови з Алеком, яку неможливо було відкладати. Вона очікувала новин з Геліоса, як до неї увірвався Жак.

— І звідки у неї цей контейнер? - Зіра здивовано підняла брову.

— Поняття не маю, вона останнім часом не дуже балакуча, - відповів Жак.

Зіра одразу згадала про Віхрео, який нещодавно чимдуж втікав з платформи. Не складало великого ума скласти ці пазли.

— Ааа, здається, я здогадуюся, звідки він, - промовила вона, - У будь-якому випадку, хвилюватися вже не варто, скоро твої друзі дізнаються правду.

— Думаю, їм потрібно все розповісти і чим скоріше, тим краще. Можливо, тоді Алек швидше погодиться на ваш план.

— Це - не тобі вирішувати! - Зіра ходила туди-сюди, її роздратування наростало, і так багато неприємностей навалилося останнім часом, - Але все ж ти правий. Все зайшло занадто далеко, в цьому немає ніякого сенсу.

— А що з Марком? - запитав Жак, - Адже він може згадати про біореактор. Що тоді?

— Марк нічого не згадає, а якщо і згадає, це вже нічого не змінить.

— Може варто застосувати процедуру хірургічної імплантації?

— У цьому немає необхідності, але я подумаю.

— Що буде зі мною?

— Можеш не хвилюватися, ти зробив свою роботу. Хіту займеться рештою.

— Але ж політ на Ксіан тільки попереду... Моя задача ще не виконана…

— Ти отримаєш чіткі інструкції, як діяти далі, пізніше.  І це буде твоє останнє завдання, - відповіла йому Зіра.   

Вона розуміла, що зараз потрібно діяти обережно. Зараз, коли вони такі близькі до своєї мети.

Зіра розмовляла із Жаком та відчувала, як сили покидають її, потрібно підзарядитися. Двері, як по команді, відчинилися, і один за одним до кімнати почали заходити дальфійці. Мовчки вони замкнули коло, підняли голови вгору, і ніби електричний розряд пробіг між ними. Електричний імпульс не просто проходив крізь кожну нейромережу, торкаючись внутрішнього коду цих істот, він підживлював їхні серця, синхронізував пам'ять. З кожним витком енергія ставала тихішою — але чистішою. Зайва агресія зникала. Біль зникав.  Ніхто не говорив. Слова були не потрібні. З басейну з водою, що знаходився посередині зали, висунувся спочатку один відросток пуповини, потім другий, третій… Дальфійці стояли схопившись за руки, а тоненька пуповина, тим часом, тісно обвивала їх тіла, надавая нової сили та енергії.