Глава 32. Повернення Марка

На Дальфі тим часом відбувались дивні речі. Зіра відчувала, як все більше втрачає контроль та нічого не могла з цим вдіяти. Щойно вона відправила Алека на Геліос та у неї з'яввилась надія, що скоро все вирішиться, як отримала сигнал тривоги - він надходив з відсіку зі Східного крила, а саме з лабораторії І-28.

Все розвивалось стрімко – зародок, який перебував у стані ембріональної діапаузи, іншими словами, у стані консервації, і який живив тіла з біореактора, раптом продовжив свій розвиток. Тепер вже не ембріон живив інші тіла, а сам він з шаленою швидкістю вбирав всю енергію і силу, розростався і незабаром міг прорвати обвиту навколо нього оболонку, тим самим вирвавшись назовні. Такого на Дальфі ще не траплялося. Минуло вже кілька тисячоліть, як дальфійці підкорили цей процес і могли стримувати розвиток ембріонів, використовуючи їх для своїх власних потреб – підживлювали тіла, загоювали рани, вирощували нові покоління дальфійців, яким передавались потрібні гени. І що ж могло статися тепер? Цю проблему треба було вирішити негайно, інакше і тіла, що знаходились в біореакторі могли теж загинути. А головне - не можна було допустити гагибелі саме цього зародка! Він був особливий – він стояв у джерел розвитку цієї цивілізації.

Техніки вже працювали над усуненням проблеми, вони запустили спеціальний зонд, з крихітними голками. Зародок ще намагався боротися за «свободу», але рухи його поступово уповільнювались, кисень все ще не поступав до біо-реактора з тілами.

 «Треба негайно вивільнити Марка» - подумала Зіра, - інакше проблем не оминути. Все інше поки не має значення».

Вона викликала на допомогу ще декілька медиків, діяти треба було швидко. Марка витягнули першим. Його обережно перенесли в камеру реанімації, та поставили всі процеси на відновлення.

 — Невдовзі він повинен прийти до тями, - давала указівки Зіра своїм помічникам, - Тож потурбуйтеся про нього, Марк не повинен пам'ятати нічого з того, що тут відбулося! Це зрозуміло?  

— Все буде зроблено, не хвилюйтесь, не він перший, не він останній! – намагалися розрядити обстановку жартами, але погляд Зіри не давав жодного шансу. Вона була занадто обурена тим, що відбувалось.

Після повернення з Дальфійської долини, Анна була у захваті, навіть незважаючи на неприємну подію з «бульбашкою». Переступивши поріг лабораторії, вона збиралася відразу ж запустити секвенатор, але спочатку вирішила розібрати нові зразки, привезені з подорожі. Звичайно, вона не забула про те, як важливо швидше доробити тест ДНК. Вона також пам'ятала, що на розшифровку піде чимало часу, не менше доби. Але втома давала про себе знати, до того ж, не хотілося допустити помилок. Потрібно було зосередитися на роботі, а сил не було зовсім. Анна заснула, як тільки її голова торкнулася подушки.

Та ранок почався з приємного сюрпризу, Анна отримала повідомлення від Марка: «Чекаю на тебе в медичному модулі. Приходь швидше. Марк». Анна чимдуж підхопилася і побігла, не втрачаючи ані хвилини, до медичного модуля. Перетинаючи широкі коридори платформи, вона думала, що стільки днів про Марка нічого не було відомо, і тепер їй хочеться просто скоріше побачити його і обійняти. Слава Богу, він був живий і, здається, здоровий. Вона сама огляне його. Зробить потрібні аналізи, і все зв'ясує. Ну, звичайно! Потрібно ж було взяти свою аптечку і міні-лабораторію, як вона могла не подумати про це раніше!

Анна зупинилася. Вона розвернулася і кинулася швидше назад у свою лабораторію. «Це не займе багато часу, - думала вона, - Проте, тепер я вже точно дізнаюся, що відбувається з Марком». До лабораторії залишалося ще кілька кроків, аж раптом, помітила, що двері в її лабораторію відчинені. Анна здогадалася, що всередині хтось є, адже якщо в лабораторії нікого не було, то бокс автоматично закривався. Дивні звуки доносилися з приміщення, Анна встала осторонь, розмірковуя, що ж робити далі.

Але не пройшло і хвилини, як з лабораторії вискочив скуйовджений Жак, і в руці у нього був контейнер! Її контейнер. Той самий контейнер, який дістався Анні від дивного дальфійця в плащі.  Неприємне відчуття охопило її, це було схоже на зраду – ні, це і була справжня зрада, і що з цим тепер робити, вона не знала.

Жак швидко скрився у невідомому напрямку, а Анна взяла свою валізу і повільно попрямувала до медичного відсіку до Марка. «Навіщо він це робить? – крутилося у неї в голові, – Навіщо працює на дальфійців? Чим вони його підкупили?»

Що вона відчувала в цей момент – величезне розчарування, адже ще вчора Анна була впевнена, що Жак – справжній її друг! Він член команди. Він один з тих, на кого можна покластися, а тепер? Що буде тепер?

Потрібно якнайшвидше розповісти про все Алеку і Марку.  І тепер Жаку не відкрутитися. Йому доведеться зізнатися, у що він вплутався!

У медичному модулі було тепло і дуже світло. Побачивши Марка, що лежав в одній з капсул для пацієнтів, такого самотнього і схудлого, Анна забула про все на світі. На радощах вона обійняла його дуже міцно:

— Марку! – тільки й промовила вона і знов міцно обійняла за шию, - Боже мій, ти навіть не уявляєш, як я рада тебе бачити! - вона подивилася на нього і вже втретє притиснулася до його грудей, - Як ти себе почуваєш?

Марк посміхнувся і тихо відповів:

— Я в порядку, Анна, просто голова трохи болить.

— Я хочу знати, що з тобою трапилося, і тому, візьму зовсім трішки крові на аналіз. Навіть, не намагайся сперечатися зі мною, - Анна миттю приготувала необхідне приладдя зі своєї міні-лабораторії.