Глава 29. На порозі відкриття

Анна ще деякий час чекала на появу Алека і Жака, але відповідь отримала тільки від Жака. Він повідомив, що зайде до неї, тільки-но закінчить роботу в лабораторії з Хіту. Та Анна не могла зволікати,  вона вирішила приступити до перевірки зразків ДНК, отриманих від дальфійця в «балдахіні».

Не довго роздумуючи, вона скористалася доступним їй методом - запустила програму NGS (Секвенування нового покоління) — це метод «читання» ДНК, що використовували на Землі. Тест дозволяв аналізувати величезні ділянки генетичного матеріалу одночасно. Але був один недолік – і полягав він у тому, що аналіз зразків вимагав багато часу, набагато більше часу, ніж Анна могла собі дозволити. Проте, цей тест дозволяв прочитати весь геном дальфійців, виявити мутації, пов'язані з різними захворюваннями, і виявити рідкісні генетичні відхилення.

Тож, Анну бентежило лише одне: щоб розшифрувати ДНК таким способом, знадобиться щонайменше тиждень. Але можна було зробити тест і швидшим способом — секвенування за Сенгером, на що, за розрахунками Анни, знадобиться лише 2 дні. Анна вже сто разів пошкодувала, що так мало часу проводила з хіту, тепер би їй знадобилися нові зання.  На Дальфі, вона впевнена, є спосіб зробити цей тест за лічені хвилини. Але для неї він був недосяжний. Вона дістала захований у капсулі контейнер, зайшла в лабораторію, і почала готувати всі необхідні елементи, потім - перевірила обладнання і підключила до комп'ютера портативний секвенатор.

Що ж такого приховано в цих зразках? Та зараз було не час думати про те, що робити з готовими результатами. Анну просто мучила цікавість, їй хотілося якнайшвидше дізнатися правду. Що робити далі, вона подумає потім. Занурившись у свою роботу, Анна зовсім забула про Жака, який незабаром мав прийти.

Невдовзі, Жак переступив поріг її лабораторії, але Анна була так захоплена, що навіть не відразу розчула його голос:

—  Привіт, Анна, що робиш?

Він стояв за її спиною і всміхався очима.

— Роблю..., - розгубленість відчувалася в її рухах і словах, - Це так, просто деякі дослідження проводжу. Мені треба якось відволікатися. Ні від тебе,  ні від Алека, ні слуху ні духу з учорашнього дня, – Анна заметушилася, і це кидалося в очі, Жак застав її зненацька.

— Ну, не ображайся, я справді був зайнятий. То що в тебе, кажеш? – Жак присунув крісло до стола і прискіпливо вдивлявся навкруги, він хотів зазирнути в комп'ютер, але Анна швидко закрила кришку і спробувала перевести тему розмови на іншу. Від пильного погляду Жака не вислизнув портативний секвенсор, що лежав поруч з комп'ютером. Його насторожило те, як Анна занервувала, але він робив вигляд, що нічого не помітив.

— Хм…, - Анна розвернулась до нього, - Може, краще розкажеш, де пропадаєш цілими днями, - вона намагалася перевести розмову в безпечне русло, - Ось і Алек знову зник, не попередивши мене як завжди. Чобі відомо де він?

—  Не хвилюйся, впевнений, з ним все гаразд, скоро з'явиться, - він відмахнувся, і цей різкий жест одразу виказав приховане роздратування. Та Жак вміло приховував свої справжні почуття,  -  Я допомагав Хіту, цього разу він мене здивував.  Думаю, тобі теж варто це побачити. Ми подорожували на чудову локацію, і я можу тебе теж туди відвезти.

—  Про що мова?

— Дальфійська долина. Повір - це щось неймовірне. Чудове місце, просто рай, особливо для біолога.

Анна не хотіла показувати свій інтерес, але її очі загорілися. Звичайно, Жак скористався цим і продовжував:

— Ти будеш в захваті, рідкісні рослини, тварини, незвичайна флора, плюс ще один бонус - райдужний водоспад. Я відвезу тебе туди, коли захочеш. Хіту каже, що твої дослідження принесуть багато користі для землян..., для нас, коли ми повернемося.  

— Як мило з твого боку, думаю я знайду час для такої приємної подорожі. Ось тільки хотіла спочатку побачити Алека, та й непогано було б дочекатися Марка, до речі, тобі відомо про нього щось? Як його самопочуття?

—  Краєм вуха почув, що Марк в порядку. Думаю, скоро він повернеться до нас.

— Сподіваюся, що так і буде, - Анна була у подиві, чому це Жак такий люб'язний з нею.

— То як щодо невеликої прогулянки завтра вранці? – несподівано пролунало запитання. Анна геть не очікувала такої пропозиції саме в цей момент і зніяковіла. Їй не хотілося залишати свою роботу незакінченою. «Треба якось перенести цей вояж», думала Анна. Але, Жак не повинен нічого запідозрити. Треба було діяти обережно.

— Я хочу спочатку знайти Алека, переконатися, що з ним все добре. Та й з Марком теж. Може перенесемо цю поїздку на пару днів?

— Твій Алек нікуди не дінеться. Тож чекаю на тебе завтра зранку, - твердо вимовив Жак, не залишая їй вибору. Анна тільки-но рота відкрила, щоб відмовитися від цієї чудової пропозиції, але в погляді Жака відчувалася наполеглевість, навіть вимога.

— Ну що ж, зустрінемося завтра, - швидко погодилася вона. У Анни не було переконливих аргументів, щоб сперечатися зараз з Жаком, та й це могло викликати певні підозри. «Кращі потім щось вигадаю», їй хотілося скоріше позбутися його.

Анна помітила, що тон, з яким Жак говорив про Алека, був якимось черствим, навіть грубим, але, можливо, їй це тільки здалося? На довгі роздуми не було ані сил, ані часу. Як тільки Жак залишив її саму, вона видихнула спокійно і відкрила контейнер, в якому знаходилися два зразки тесту ДНК.