Глава 22. Зустріч у Світлій залі

Занепокоєння посилювалося. Минуло вже більше доби, а Марк так і не знайшовся. Припущень було безліч: він міг підхопити оту невідому хворобу, і безпорадно лежати десь в забутті, або просто захопитися своєю роботою і застрягнути в якомусь технічному боксі, а можливо він дійсно потрапив у біду? Чому не виходить на зв'язок? Треба було щось робити. Алек, Анна і Жак зібралися в Світлій залі, намагаючись з'ясувати всі подробиці зникнення, вони чекали на Зіру, яка, напевно, могла б прояснити ситуацію і допомогти з пошуками Марка.

— Я впевнена, сталося щось серйозне. Марк не міг просто так зникнути з платформи. Ви б бачили його обличчя! Він вибіг з лабораторії, наче привида побачив, коли ми розмовляли з ним востаннє! Це моя провина, - продовжувала Анна, - Мені не слід було залишати його одного, мені слід було бігти за ним! Чому, я відпустила його в такому стані? - вона дорікала собі за те, що сталося.

— Анно, припини! Не варто себе звинувачувати, Марк не маленький хлопчик, який загубився в натовпі. Звичайно, має бути причина, чому він зник так раптово, але тут явно немає твоєї провини, - Алек задумливо дивився в підлогу, наче хотів розгадати складний ребус.

— І я впевнений, скоро ми про все дізнаємося, - спробував заспокоїти всіх Жак. Він зовсім не виглядав стурбованим, скоріше зацікавленим, в тому що відбувалось.

— Звідки така впевненість? Може, тобі щось відомо? - в голосі Алека відчувалася нестриманість.

— Нічого мені не відомо. На що ти натякаєш?

— Наприклад, може розповіси, чим ти займався вчора вранці, в лабораторії з Хіту? – можливо, не час було це з'ясовувати, та Алеку зірвався терпець. Ситуація виходила з-під контролю. Він вирішив остаточно прояснити ситуацію.

— До Марка це не має ніякого відношення, - спокійно зітхнув Жак, - Хіту працює в цій біолабораторії, і він попросив мене про одну послугу.

— Може розповіси, про що саме йдеться?  Про що він тебе просив? З самого то ранку! - Алек вже не міг просто заспокоїтися, йому потрібні були відповіді. Жак мовчав.

— Будь-ласка, просто розкажи, нам правду! Ми ж твої друзі, ми повинні знати, що відбувається! – терпіння Анни теж було на межі.

— Повторюю, це ніяк не стосується зникнення Марка.

— І все ж, я наполягаю, Жак. Я все ще залишаюся командиром цієї експедиції, і мені не подобаються твої таємниці і секрети за нашою спиною.

— Та немає ніяких секретів! - Жак трохи вийшов з рівноваги, але відразу взяв себе в руки, - Анна теж в курсі. Зіра їй все розповіла, чи не так Анно? – і він перевів погляд на неї.

— В курсі чого? – Анна здивовано звела брову.

— На платформі вірус, Хіту просто шукає взаємозв'язок нашого перебування тут і появи хвороби. Хотів подивитися, як реагує людський організм на вірус. Він ввів мені вакцину від вірусу. Ось і все!

—  Ось і все? Так значить твій організм інфікували невідомим вірусом, а ти вирішив просто промовчати про це? – Алек нервово пересувався з боку в бік і, навіть, не знав, як реагувати на таку новину.

— Все не так страшно. Коли вам роблять щеплення, ви не стаєте небезпечними для суспільства, чи не так?

— Анна, ти ж теж здавала вчора кров і тобі теж ввели вакцину? – перепитав Алек.

— Все так було, як я розповідала раніше. Мені зробили аналіз. Зіра сказала, що це для виключення зараження. Але ніяких щеплень мені не робили! – Коли Алек почув це, то аж зітхнув з полегшанням.

—  Друзі, я розумію, всі на нервах, але звинувачувати мене в якийсь змові! Це вже занадто, - Жак зайняв оборонну позицію. Невже ви не бачите, що я зовсім не перетворився на монстра, чи що ви там собі уявили!?

І хоча Алеку дуже не подобалася вся ця історія з вакциною, він розсудив, що зараз не час і не місце влаштовувати сцени, тим більше, що Зіра повинна скоро прийти.

—  Вибач, Жак! Я сам не знаю, що на мене найшло, - він простягнув йому руку на знак примирення, на що той відповів з посмішкою.

— Та годі, я теж переживаю за Марка. Думаю, Зіра зможе нам допомогти його знайти. А ось і вона!

Коли Зіра з'явилася на порозі, вона явно була чимось стурбована.  Вона стала навпроти Алека, і її величезні очі, ніби намагалися пролізти в його голову і прочитати всі думки одразу. На декілька секунд встановилась тиша. Ніхто не наважувався заговорити першим. Та Зіра і не чікала від них запитань

—  Ваш друг знайшовся! – промовила Зіра і всі ошелешено подивилися на неї. Ніхто з них ще й рота не встиг розкрити, а вона вже відповідала на їх питання, - Так, так, прошу всіх заспокоїтися, ми знайшли Марка. Ви ж за цим мене покликали?

Напруга враз спала, і всім відлягло від серця. «Слава Богу, він живий», - думала Анна. Всі інші чекали пояснень.

— Так, але що з ним? Розкажіть, що трапилось?

— Не хвилюйтеся, з ним усе буде гаразд. Його вразив вірус, і ми сподівалися, що це не спричинить ускладнень, але, на жаль, його довелося помістити в карантин.

— Я можу зустрітися з ним? – запитав Алек, - Я просто хочу впевнитися, що з ним все гаразд.

— Це виключено, вірус може поширитися, - відповіла Зіра.