Глава 16. Вилазка на Дальфу

Перша вилазка на Дальфу виявилася справжньою пригодою. Зіра представила свого помічника – Хіту, який багато базікав, охоче відповідав на питання, чим відрізнявся від інших дальфійців, які не виділялися особливою товариськістю. Хіту сподобався всім одразу, тому що випромінював емоції, близькі до людських, і йому для цього не потрібно було використовувати «маніпулятор реальністю», це було якось несподівано приємно і викликало довіру до нього.

Для переміщення на саму планету використовували спеціальний «ліфт», який Зіра назвала «гейтс». Ця система могла миттєво перенести в потрібне місце, варто було тільки вказати координати. Такі гейтси знаходилися на всіх платформах і станціях. Пересуватися мешканці могли також за допомогою спеціального пристрою, який здійснював перенесення тіла з одного простору в інший – методом квантової телепортації, але гейтс вважався більш надійним способом, технічно схожий на звичайний ліфт, він проносив дальфійців коридорами і лабіринтами в потрібному напрямку, дуже швидко та безпечно. Був тільки один недолік в такому переміщенні - вільно пересуватися можна було тільки по певних територіях, огороджених скляним куполом. Телепортація ж дозволяла дістатися в будь-яку точку планети.

На Перлині, де зупинилися земляни, було кілька таких гейтсів та телепортів для користування мешканцями платформи. Хіту швидко ввів певний код, і за кілька секунд Алек разом з його командою вже насолоджувалися дикими джунглями Дальфи.

Жителі, що обітали внизу, вирощували дививижні гриби, культивували різні види рослин і водоростей, стежили за екосистемою укріплених за ними територій.

Зіра дотримала свою обіцянку. Вона провела землян по підвісних мостах, показуючи їм зачаровуючий і жахливий світ Дальфи. Астронавти із Землі побачили зграї крилатих ящерів, схожих на ожилих птеродактилів, що ковзали в багряному небі. Спостерігали, як з болотистих низин піднімалися довгошиї гіганти, зриваючи соковиті листя з верхівок велетенських дерев. Чули моторошні крики диких хижаків.

— Висотні платформи не нас захищають від хижаків. Навпаки. Це захист хижаків від мешканців планети. Дальфа зберігла в своєму лоні всі етапи еволюції, від мікроскопічних істот до колосальних ящерів, чиї кістки давно стали музейними експонатами на Землі, – говорив Хіту, вказуючи на щось, зовні схоже на земну рептилію.

— Ми – хранителі. І тепер ви – одні з нас, - Зіра була задоволена тим, який ефект справила ця вилазка на землян.

Люди дивувались, адже для підтримки життєздатності всіх цих міст-платформ, станцій, технологій, та заповідних територій була необхідна величезна кількість енергії, яка б давала можливість забезпечувати мешканців теплом, світлом, їжею та іншими благами.

— Важко і уявити, скільки ресурсів потрібно для підтримки всього цього розмаїття! Та й ваші платформи - надпотужні, як цілі міста, - розмірковував Марк, - Але, якщо на планеті немає ні станцій, ні заводів, ні фабрик, як вам вдається забезпечувати себе енергією і всім необхідним?

Звичайно, Зіра очікувала цього питання і була готова поділитися тим, що вважалося для самих дальфійців найпотаємнішим:

— Звичайно, ви праві, для підтримки всього цього потрібні величезні ресурси, в тому числі й енергетичні. У нас є станція, яку ми називаємо серцем Галактики - Ксіан - вона живить світлом і теплом не тільки нас, а й інші живі планети нашої сонячної системи.

— Серце Галактики, наш найбільший тріумф, - це колосальна станція, що поглинає випромінювання, яке у вас, на Землі, називають «випромінюванням Хокінга». Ксіан використовує гравітаційну енергію чорної діри, перетворюючи її на чисте, нескінченне джерело живлення, - пояснив Хіту.

Технічна перевага Дальфи все більше дивувала землян: скільки ще знадобиться тисячоліть, щоб досягти подібного на Землі?

— Як вам це вдалося? - не вгамовувався Марк, - Це просто дивовижно! Те, що на Землі є лише гіпотезою, тут стало справжньою реальністю!

— Ми прагнемо до гармонії між наукою, вірою і технологіями, - відповів Хіту.

— Звучить прямо як філософія Ньютона, - не втримався від коментаря Алек, а Хіту при цьому майже непомітно посміхнувся.

— Ньютон був видатним фізиком,  - додала Анна, - Але його філософія та ідеї про Всесвіт,  як досконалу машину і досі залишаються невід’ємною частиною світогляду на нашій Землі.

— А ще, він також глибоко цікавився теологією і алхімією. Для нього істина була єдиною, а різні шляхи — науковий, духовний і практичний — були способами її пізнання, - продовжував Алек, - Та коли Ньютон писав про гармонію, то ніби передчував, що коли наука, віра і технології навчаться співіснувати, то саме це і стане основою для перезавантаження цивілізації!

— Все вірно, Алек. Так воно і є, - Зіра ще щось хотіла додати, але раптом замовкла, - На сьогодні, я думаю, вистачить вражень, - врешті промовила вона.

Але ніхто не поспішав повертатися на платформу, всі стояли в очікуванні продовження екскурсії. Марк підійшов до самого купола, упершись плечем у скляну стіну, за якою вирувало дике життя Дальфи. Раптово щось величезне з силою вдарило по склу, почувся страшний рев, він відскочив з переляком убік, Анна закричала так голосно, що у вухах застиг дзвін. Звір величезного розміру розкрив свою пащу, закинувши передні лапи на скляну перегородку купола. В спробі схопити Марка за голову, він дико ричав у розпачі, що не взмозі пробити цю скляну стіну. Потім став розгойдуватися на місці і бити хвостом об землю, зкожним ударом відчувалося, як під ногами здригається твердь.