Глава 3. Двома тижнями раніше. Земля

Після довгих роздумів на пагорбі, Алек збирався повертатися до дому, але не міг ворохнутися з місця. Сюди він приходив завжди, коли потрібно було впорядкувати думки: саме тут він знаходив спокій і відповіді на питання, що його турбували. Це було його місце сили. Та сьогодні відповіді не знаходились. Окрім виконання важливої місії, його турбувало те, що вдома на нього чекає розмова з Лізою, коханою дружиною. Пояснити їй все буде непросто.

Час минав, треба було повертатися, а він так і не знаходив потрібних слів, тому і сидів там, угорі, намагаючись знайти компроміс.

Ліза завжди підтримувала чоловіка в усьому. Разом вони мріяли, будували плани, готувалися до кожного нового завдання Алека й разом проходили крізь усі випробування. Але тепер, все змінилося. Ситуація загострювалась тим, що Ліза чекала на дитину, і цей політ зовсім не входив в плани родини — принаймні в плани Лізи. Поки Алек був лише дублером, особливих хвилювань не виникало. Але як бути тепер?

Ніколи не знаєш, як зміниться політика в Головному центрі управління польотами — і все перевернулося в одну мить. Нове призначення, що було ухвалено вранці, все змінювало в планах на майбутнє. Алек і не сподівався отримати посаду командира екіпажу. Це стало для нього повною несподіванкою, якщо не сказати більше. Як повідомити цю новину дружині? Вона була впевнена, що цього разу він залишиться вдома.

Увечері між ними відбулася розмова — зовсім не з приємних. Утім, чого ще можна було очікувати в такій ситуації?

— Алек, ти ж обіцяв! Ти не мав погоджуватися… Принаймні не порадившись зі мною, - дружина була у розпачі. Вона затулила обличчя руками і намагалася втримати сльози. Голос її тремтів, вона не могла всидіти на одному місці, тому метушилася з одного кінця кімнати до іншого.

— Кохана, вибач. Я все розумію, але тобі добре відомо — це стало сюрпризом і для мене, як і для всіх інших. До того ж, ремонт станції планували лише на наступний рік. Сьогодні вранці все затвердили в терміновому порядку: склад експедиції, протокол робіт, і тепер я вже не можу просто так відмовитися — це виключено! До того ж, відмова може поставити під загрозу всю місію!

— І все ж, подумай… Можливо, тобі не варто летіти? Є інші астронавти, у космічній історії були випадки заміни членів екіпажу навіть перед самим стартом, – не могла вгамуватись дружина, - У мене чомусь погані передчуття.

— Ну що ти таке кажешь, Лізо! Я розумію, як ти хвилюєшся. Але все буде добре, я тобі обіцяю. І зроблю все, щоб повернутися якнайшвидше, — Алек намагався заспокоїти її, як міг. — Кохана, це займе всього лише п’ять-шість тижнів. Час пролетить непомітно.

— Це навряд чи, — тихо пробурмотіла вона у відповідь, — Тобі не зрозуміти, як мені зараз важко тебе відпускати. Але, здається, мої переживання для тебе — порожній звук.

— Лізо, не кажи так. Ти прекрасно знаєш, що це неправда!

— То ти вже все вирішив? – перепитала вона, хоча і так знала відповідь на своє питання. Він ніколи б не відмовився від цієї посади. Ніколи!

— Від цього залежить моя кар’єра і наше майбутнє, — Алек сподівався, що дружина зрозуміє його почуття і не буде довго ображатися, — Для мене ця експедиція — більше ніж просто робота. І ти завжди про це знала.

Що залишалося Лізі? Їй було нестерпно шкода, що найближчим часом вона залишиться без підтримки Алека, але вона також розуміла, що все вже вирішено, і чоловікові зараз необхідна підтримка перед важливим завданням. А також йому необхідні спокій і витримка. Позитивний психологічний настрій – головна запорука успіху у виконанні місії, Ліза не взмозі зараз дозволити собі зірватися і таким чином нашкодити Алеку, похитнути його рівновагу. Та і їй зараз не потрібні зайві хвилювання. Але відчуття, що ґрунт вислизає з-під ніг тільки посилювалось.

Перед кожним новим завданням чоловіка вона відчувала занепокоєння, та цього разу вона відчула не просто тривогу, а передчуття, незрозуміле відчуття смутку, і як не намагалася Ліза відігнати його подалі від серця, думки весь час поверталися – станеться щось непоправне.

Наступного дня Алек запланував встати раніше і, перед тренуванням у таборі, владнати деякі справи. Він ніжно обійняв дружину за плечі і притягнув до себе:

— Кохаю тебе, люба, - ніжно промовив він.

Йому було неприємно думати про те, що він не дотримав свого слова бути поруч у такий важливий для них момент, і тепер, всього через якихось два тижні, опиниться так далеко від дому, що важко навіть собі уявити.

— Відпочивай більше і обіцяй, що не будеш нервувати - це шкідливо для малюка, - говорив він, стоячи на порозі, в руках крутив ключі від машини та й переминався з ноги на ногу, затягуючи час.

— Ох, Алек, це буде не просто, але я постараюся. Обіцяю тобі, – Ліза міцно обійняла чоловіка у відповідь.

Її очі ще були червоні від слів, але Алек відчував, що Ліза вже не сердиться на нього, вона його розуміє, і як завжди, підтримує. А це було – найголовніше!

Алек був чоловіком потужної статури, його широкі плечі та мускулисте тіло свідчили про сувору підготовку, яку він пройшов за останні роки в безперервних тренуваннях. У космічних місіях він набув таких цінних якостей, як вміння швидко орієнтуватися в складних ситуаціях і приймати правильні рішення, але зараз, слідуючи своїм мріям про польоти в космос і керуючись своїми сімейними цінностями, він не знав, як вчинити правильно: йому так не хотілося залишати Лізу одну, тим більше, що вони чекали на появу первістка. Але відмовитися від такої важливої місії було для нього немислимо.