Глава 1. Початок

Алек сидів на вершині погорба, спостерігаючи за тренувальним табором здалеку. Він міркував про майбутню подорож і про те, як все неочікувано склалося для нього сьогодні вранці. Минуло вже п’ять місяців, відколи він перебував тут, у безперервних тренуваннях: працював на тренажерах, відпрацьовував дії в аварійних ситуаціях і вдосконалював алгоритми поведінки в космосі. Він сумлінно виконував свою роль дублера, аж раптом, його призначають командиром екіпажу! Тепер, все змінилося. Тепер, все в його руках. Треба детально обміркувати, що робити далі, але думки блукали десь за обрієм.

Алек добре усвідомлював небезпеку, що таїлася там — у крижаному холоді безкрайнього Всесвіту, який безжально забирав життя астронавтів. Багато з них загинули безпосередньо під час польотів, ще близько з десятка життів було втрачено під час звичайної підготовки до місій, або внаслідок непередбачуваних подій, пов’язаних із космічною програмою. Чому саме тепер він думав про це, коли треба було зосередитись на завданні?

Алек крутив у руках конверт з листом, зміст якого був доволі простий, та водночас несподіваний – Головне управління польотами призначає його командиром екіпажу, що невдовзі повинен здійснити подорож на SOURCE-1. Що це все все означало? Йому було цікаво, чому так раптово змінився утвердженний ще кілька місяців тому склад експедиції? Чому доля підкинула йому такий шанс саме зараз, коли він найменше чекав на нього? Та, зрештою, таке вже траплялося і раніше. І який сенс думати про це зараз? Подумки міркував він.

Для Алека, як і для інших, найголовнішим було врятувати SOURCE-1, яка призначалася для роботи астронавтів-науковців і мала велике значення для розвитку космічної галузі.

Деякій час орбітальна станція перебувала в стані дистанційного керування: автоматично підтримувала висоту орбіти, ухилялася від космічного сміття, при цьому всі системи енергозабезпечення контролювалися з Землі. Але техніка постійно потребувала фізичного ремонту. Місії, на кшалт цієї, завжди планувалися заздалегідь, і були частиною звичайного робочого процесу. Та несподівано на SOURCE-1 виявили пошкодження, які порушували роботу всієї станції, це могло призвести до втрати цього важливого об'єкту назавжди. Це було неприпустимо. Космічне агенство прийняло рішення негайно втрутитись в ситуацію. І хоча поспіх в такій справі недоречний, та виконання місії довелося в рази прискорити.

Алек міркував, які труднощі чекають на нього? Ремонт станції – справа складна і відповідальна, але ж не нова. Багато залежить від злагодженої роботи команди, та гарної підготовки астронавтів. Команда Алека повністю підготовлена, але… Залишались деякі нюанси, саме це і напрягало його, найдужче. Не так уявляв він собі склад цієї експедиції, принаймні, посаду головного помічника, яку отримав нікому невідомий Жак. З якого це дива? Алек знову зупинив хід своїх думок. Головне - дізнатися причини, з яких було втрачено зв'язок із SOURCE-1 та зосередитись на ремонті. З командою, врешті-решт, все владнається, переконував він себе. Тож, для успішного здійснення роботи, потрібно заздалегідь оцінити всі ризики, передбачити кожну дрібницю, лише тоді можна очікувати на позитивний результат. Алек намагався сфокусуватися на плануванні, але сьогодні йому це погано вдавалося. Він постійно відволікався, тривожився, бо на це були і інші причини.

Там, на горі, сидячи просто неба, він ще довго дивився у височінь. Чомусь пригадались останні слова командира «Челленджера» — Діка Скобі, записані бортовим самописцем. Вони були простими: «Поїхали з верхньою тягою!» Так, до останньої секунди свого життя Дік прагнув угору. Алек теж прагнув угору — він готувався до свого п'ятого польоту.