Точка кипіння

🌊🌊🌊

Отже, принц потонув.

— Подумаєш, який метеозалежний, як дід старий, шторм усього лише одинадцять балів, — пробурчала русалка, витягуючи його на берег. — Ще й важкий, як кабаняра, краще б бігав, ніж на прийомах вештатися, паразит ледачий.

Озирнувшись і впевнившись, що порятунку ніхто не бачив, вона про всяк випадок кинула через плече пінну бомбочку, а потім пірнула і зникла у велетенських хвилях. 

Десь хвилин за десять принц відкрив очі. Почув ревіння і плескіт хвиль неподалік, відчув тверду землю під собою й зрозумів, що його таки врятовано.

— Що, в нормальне місце кудись не могли покласти? — пробурчав він, сівши на землю і потираючи потилицю. — Каменюки ж суцільні, холодрига, так і запалення легенів підхопити можна! Типу довга смерть замість швидкої? Садисти бісові!

🌊🌊🌊

На балу принц сховався в куток, щоб перепочити від тупих танців і ще більш тупих балачок, але тут з тіні випірнула смутно знайома дівчина і боляче вчепилася йому в зап’ясток.

— Якщо не приберете з Бурштинової бухти своїх рибалок, ми просто почнемо їх топити, — просичала вона загрозливо.

Бухти?.. Топити?.. Звучало дивно, але тут плаття, декороване ніби як риб’ячою лускою, дало підказку. І хоча претензія була доцільна (браконьєри дійсно розпоясались), сама форма звернення…

— А що, нормальний запит не можна подати? Обов’язково вриватися на культурний захід, як дикунам? Про банальні норми дипломатії не чули?

— Нормальний запит? Та не доходять ті запити! Розвели бюрократію, дивитися гидко, сто папірців на папірець й три зверху!

Сварка закипіла, але її перервав бій курантів. Дівчина аж підскочила і кинулася бігти; здається, шкіра на талії почала змінюватися на луску. Озирнувшись, вона крикнула:

— І пузяку краще б зігнав, тягти тебе сил не було!

Принц кинувся вдогін:

— А, то це була ти! Для сміху мене на теє каміння кинула?! Мало нирки не відморозив!

— А, то ти ще й незадоволений?! — скинувши на бігу одну туфлю, дівчина жбурнула її в принця з такою силою, що він на хвилину відрубився.

🌊🌊🌊

Принц стояв на краю яхти з туфлею у руках і волав:

— Я ще не договорив! Ти не мала права тікати, не дослухавши! З-під води дістану! Де тут відьма?! Мені потрібен хвіст!

Тут на яхту заскочив морський котик, грайливо скинув з її краю багаж і знову пірнув у воду. Принц тільки топнув ногою.

🌊🌊🌊

Перед принцем темніла печера. Щоб сюди дістатися, йому довелося провести неабияке розслідування: довгі розпити показали, що нахабна незнайомка надала розголосу якимось фінансовим махінаціям з боку драконячої акціонерної спілки з колективною печерою, тому майже одразу після повернення з балу потрапила в полон до семи підводних драконів.

— Ну що за істота невгамовна, га? — лізти до драконів не надто хотілося, але й залишити за нею останнє слово було неможливо, аж пекло зсередини. Як вона посміла втекти, не дослухавши?! Принц роздратовано копнув хвостом зім’ятий флаер з рекламою зволожуючого крема для русалок. — І печера дурна, сміття повно, хто на такому смітнику може жити взагалі?! Дракони, теж мені ще!

Тут один зі згаданих драконів висунув голову назовні. Правду кажучи, побачене не дотягувало до власних моторошних очікувань, тож принц тільки образливо розреготався. На другого дракона він закотив очі, на третього тільки пирхнув. Останній, найбільший, отримав таке довге «Фу-у-у, бо-о-о-оже», що місяць потім ходив до психолога. 

Коли вкрай збентежені дракони скупчились і почали шушукатися неподалік від входу, принц заплив всередину. Не припиняючи сваритися на сміття, безлад і жалюгідну скарбницю, він як слід обшукав печеру, але незнайомку не знайшов — натомість знайшов рибу-краплю в труні. Неподалік лежали веретено та  відверто отруйного вигляду морська капустина.

— Оце занесло, — принц в задумі почухав потилицю. — Вона що, не тільки драконів, а й усіх навколишніх відьом розлютила? Хоча не дивно з такою вдачею, звідки тільки ворчухи такі беруться?! Як взагалі отак можна постійно бубніти і постійно бути всім незадоволеною?

Дохла риба-крапля виглядала не надто звабливо, хоча б і в кришталевій труні, але не міг він поплисти, лишивши за нею останнє слово! П’ять разів сказавши  «Фу-у-у» і сім разів «Бе-е-е», принц все ж зробив, що повинен був. 

Після першого поцілунку риба ворухнула жабрами, потім заворушилась сильніше й голосно захропла, пробурмотавши уві сні щось схоже на:

— Та хто так цілує взагалі, що за вайло, бабусю свою так цілуватимеш.

Висказавши все, що думає з цього приводу, принц цьомкнув її ще раз. Риба розплющила очі.

— Го-осподи, це ти! То я й думаю, шо це наснилося, ніби дворняга лижеться!

— Що?! Ти себе бачила?! Ти риба-крапля!

— Ха-ха-ха, то ти з цих імпотентів, у яких від зайвого міліметра на талії все падає! Ти диви, яка у мами ніжна квіточка, рибоньку він поцілувати не може! 

Принц так розлютився, що навіть згадувати про перші два поцілунки не став, просто поцілував втретє — і перед ним нарешті опинилась та сама дівчина. 

Чомусь подумалось, що треба закріпити результат, і вони поцілувались знову, а коли відлинули одне від одного, принц побачив, що перед ним стоїть справжній янгол: з сяючим золотим волоссям, блакитними очима і навіть крилами, досить дивними під водою.

— Ти що зі мною зробив?! В кого ти мене перетворив? А ну відцілуй назад швидко!

На щастя, проводити загадкову процедуру «відціловування назад» не довелось — після хвилини сварки, що спалахнула знову, незнайомка повернулась до справжнього вигляду без додаткових зусиль.

Тут в кімнату обережно зазирнув один з драконів:

— Ой, вони ще тут, — прошепотів він вбік, потім кахикнув: — Тої… Вибачте… Вам ще не пора?

— Що? — принц впер руки в боки. — Чого лізеш? Раніше мало отримав?!

— Що? — приєдналася до нього русалка. — Незаконно вселилися в печеру і думаєте, що суду на вас немає?!