РОЗДІЛ 4 "Останній шанс"

Тремтячим пальцями  стукаю у  двері й  без запрошення  залітаю в альма-матер Матвія. Опиняюсь у  величезному, просторому кабінеті,  де одна стіна  - це суцільні панорамні вікна з виглядом  на центр міста. Все стильно, комфортно і  дорого. Меблів мінімум. Довгий стіл посеред  приміщення,  обставлений численними стільцями, кілька шаф,  тренажер під вікном, письмовий стіл, і ще одні двері в потаємну кімнату, які  з моєю появою одразу прочиняються, випускаючи на світ   Гданського. Чоловік похапцем  застібає сорочку, а помітивши мене,  точніше вловивши мій «ах» від споглядання   мускулистого оголеного тіла,  робить це неперевершено повільно. І так сексуально…

 —Привіт,  —  приходжу до  тями  та прочищаю горло. Очі підсвідомо біжать  якомога  далі  від  витончених  кубиків пресу і  тоненької, чорної волосяної доріжки,  що біжить від пупка чоловіка й  ховається  під  поясом.

— Привіт! Не чув, коли ти ввійшла. Присідай. Контракт підписала?

Глибоко вдихаю і  падаю на відсунутий  стілець.  За минулої зустрічі ми так і  не доїхали до офісу Матвія, бо йому вдалось мене витягнути на прогулянку набережною. Тоді ми  згадували  студентські роки, трішки обговорили умови договору. Пізніше його надіслали на електрону  пошту.

— Цікавлять вихідні.  У паперах написано,  що у разі потреби, я  працюю двадцять чотири години на добу сім днів на тиждень,— намагаюсь  проявити сміливість.

— Вихідні можемо проводити разом, якщо  конкретно це цікавить. Тобто ми максимально трудитимемось над  новим проєктом.  Крім того, ти, як особистий помічник,  супроводжуватимеш мене на різного роду заходи. Ось, як,  наприклад, зараз. Через годину зустріч з  батьком,   довелось навіть  штани та сорочку змінити на більш ділові. Він не терпить  фамільярності в  офісі.

— Мені  обов’язково  бути?

— Звісно. Слухатимеш. Записуватимеш.  Вважай це  першим  бойовим хрещенням. Якщо більше питань немає,  підписуємо  документи і  бери  заглиблюйся в  курс  справ. Моя секретарка Ліза  покаже, де твоє робоче місце і  взагалі зробить коротеньку екскурсію.  

Шансу заперечити не залишає. Натискає кнопку і  вже роздає розпорядження:  владно, безкомпромісно, вимогливо. Під його  словесний потік  я  все-таки ставлю підпис і  простягаю   договір.