Тобі здалося

Частина 44. Перші паростки нового життя

Минали дні. Тижні. Місяці.

Академія відновлювалася - повільно, важко, але неухильно.

Нові будівлі виростали на місці зруйнованих, нові обличчя з'являлися в коридорах, нові історії народжувалися в серцях.

Зорич ходив між ними, розмовляючи, підтримуючи, допомагаючи.

Він став символом - не героєм, а живим нагадуванням про те, що правда перемагає.

- Ти не втомився? - спитав Штефан, зустрівши його в коридорі.

- Я втомився, - відповів Зорич. - Але це хороша втома.

- Така сама, як у Келя?

- Така сама, як у всіх, - Зорич усміхнувся. - Ми всі втомилися. Але ми живемо.

- І це головне.

- Це найголовніше.

Подобається

#1762 в Фентезі
#433 в Фантастика
#144 в Наукова фантастика

Відредаговано: 28.04.2026