Тобі здалося

Частина 43. Спогади про Айзека

Зорич стояв біля порожньої могили Айзека. Він не знайшов його тіла, але хотів, щоб тут було місце, куди можна прийти.

- Ти сумуєш? - спитав батько, підходячи.

- Дуже, - відповів Зорич. - Він навчив мене дивитися.

- Він навчив усіх нас, - батько поклав руку йому на плече. - І ми будемо пам'ятати.

Вони стояли мовчки. Вітер колихав волосся.

- Знаєш, - сказав Зорич. - Я думаю, він дивиться на нас.

- Хто?

- Айзек, - Зорич подивився на небо. - Він там, серед зірок. І він усміхається.

- Ти віриш у це?

- Я вірю в правду, - відповів Зорич. - А правда в тому, що він житиме вічно.

Він поклав руку на пам'ятник.

- Спочивай з миром, полковнику. Ми не підведемо.

Подобається

#1762 в Фентезі
#433 в Фантастика
#144 в Наукова фантастика

Відредаговано: 28.04.2026