Частина 42. Відбудова Академії

Робота кипіла.

Курсанти розбирали завали, солдати лагодили системи, інженери відновлювали енергопостачання. Усі працювали - від малого до старого, від курсанта до генерала.

Штефан керував роботами в ангарі.

- Тримайте ліворуч! - крикнув він. - Обережно, там балка!

- Тобі не набридло? - спитав Марко, піднімаючи ящик.

- Я в своїй стихії, - відповів Штефан. - Нарешті.

- А що було раніше?

- Раніше я був дурнем, - Штефан усміхнувся. - А тепер я - корисний дурень.

Марко засміявся.

Чуб працював у лазареті. Він перев'язував поранених, роздавав ліки, заспокоював тих, хто втратив рідних.

- У тебе легка рука, - сказала Яна, спостерігаючи за ним.

- Я вчився на помилках, - відповів Чуб. - На своїх.

- Ти став іншим.

- Я став собою, - він підняв очі. - Уперше в житті.

Яна взяла його за руку.

Корра патрулювала периметр, тримаючи гвинтівку напоготові. Але тепер вона дивилася не на ворога - вона дивилася на мир.

- Ти довго ще? - спитав Рен, підходячи.

- Поки не переконаюся, що безпечно, - відповіла вона.

- А коли ти переконаєшся?

- Ніколи, - Корра усміхнулася. - Але це не страшно.

- Чому?

- Бо я не сама.

Рен обійняв її.

***

Кель працював у їдальні. Він роздавав гарячу їжу тим, хто розбирав завали, - мовчки, без зайвих слів.

- Ви не втомилися? - спитала Яна, підходячи.

- Я втомився, - відповів Кель. - Але це хороша втома.

- Чому?

- Бо я корисний, - він подивився на неї. - Уперше в житті - справді корисний.

- Ви завжди були корисні.

- Я був виконавцем, - заперечив Кель. - А тепер я - людина.

Він розлив суп у тарілку, простягнув Яні.

- Тримайте. Вам теж треба їсти.

- Дякую, - Яна взяла тарілку. - Ви змінилися.

- Ми всі змінилися, - Кель усміхнувся. - І це добре.

***

Генерал працював поряд з усіма. 

Він носив ящики, розбирав каміння, допомагав пораненим. Без форми, без погонів, без наказів.

- Ви не повинні цього робити, - сказав Кортес, спостерігаючи за ним.

- Повинен, - відповів генерал. - Я винен їм.

- Вони не тримають зла.

- А я тримаю, - генерал підняв голову. - І буду тримати. Це нагадуватиме мені, ким я був, і ким я не хочу бути більше.

Він підняв черговий ящик.

- А що ви хочете робити далі? - спитав Кортес.

- Не знаю, - зізнався генерал. - Але знаю одне: я залишуся тут. І буду допомагати.

- В Академії?

- Так, - генерал усміхнувся. - Якщо візьмуть.

- Візьмуть, - Кортес кивнув. - У нас не вистачає робочих рук.