Тобі здалося

30.2. Кортес

Кортес сидів на підлозі, притулившись спиною до стіни. Він тримав у руці старий фільтр - той самий, який носив роками.

- Ви в порядку? - спитав Зорич, сідаючи поруч.

- Я старий, Велетню, - Кортес не підвів очей. - Я втомився.

- Тоді навіщо ви тут?

- Тому що я обіцяв твоєму батькові, - Кортес подивився на нього. - Обіцяв, що буду поруч, коли тобі знадобиться допомога.

- Ви дотримали обіцянку.

- Не до кінця, - Кортес похитав головою. - Я не зміг врятувати його. Але можу спробувати врятувати тебе.

- Я не потребую порятунку, - заперечив Зорич. - Я потребую союзника.

- Союзника? - Кортес усміхнувся. - Ти називаєш мене союзником?

- А ким вас називати?

- Другом, - Кортес подивився йому в очі. - Якщо ти дозволиш.

Зорич замовк на мить. Потім кивнув.

- Другом, - сказав він.

Кортес простягнув руку, і вони обійнялися.

- Не помирай, старий, - прошепотів Зорич.

- І ти не помирай, - відповів Кортес. - Бо хто ж тоді розповість правду?

Подобається

#1762 в Фентезі
#433 в Фантастика
#144 в Наукова фантастика

Відредаговано: 28.04.2026