Частина 26. Повернення на «Ґравіс-7»

Човен «Тінь-7» заходить в ангар Академії. Зорич, Кортес і Айзек виходять на палубу.

Академія зустріла їх тишею. Не тією, яка буває вночі, а тривожною, напруженою - ніби все завмерло в очікуванні вибуху.

Зорич ішов коридором, і кожен зустрічний курсант відступав убік, опускаючи очі. Не з поваги - зі страху. Бо тепер вони бачили. Усі бачили.

Фігури в протигазах стояли вздовж стін, нерухомі, мовчазні. І курсанти, які ще вчора сміялися над «мисливцем на привидів», тепер дивилися на них із жахом.

- Вони скрізь, - прошепотів хтось.

- Вони завжди були скрізь, - відповів Зорич, не зупиняючись.

Кортес ішов за ним, похмурий, зі стиснутими губами. Айзек замикав ходу, постійно перевіряючи комунікатор.

- Полковнику, - сказав Зорич, коли вони зайшли в ліфт. - Що тепер?

- Тепер ми чекаємо, - відповів Айзек. - Флот знає, що портал відкритий. Вони надішлють фракцію генерала. Він захоче знищити все.

- Коли?

- За лічені години, - Айзек подивився на годинник. - Можливо, вже зараз.

Ліфт зупинився. Двері відчинилися, і вони побачили Штефана. Він стояв у коридорі, блідий, із тремтячими руками, але з піднятою головою.

- Велетню, - сказав він. - Я бачу їх.

- Знаю, - Зорич подивився на фігуру за спиною Штефана. Жінка в протигазі, яка колись приходила до нього в казарму. Тепер вона стояла відкрито.

- Вона не йде, - прошепотів Штефан. - Вона просто дивиться.

- Вона чекає, - відповів Зорич. - Як і всі вони.

- Чого?

- Щоб ми зробили вибір.