Зима закрадеться непомітно в думки,
Присипить сніжком на серці сліди.
Я спробую спокій удати...
Що відпустило - себе переконати...
Я прийму від долі усе що вже маю...
І навіть удам, що тебе не кохаю...
Я збрешу собі, що тебе я забула,
І стану такою, якою не була
Упевнена, зверхня, трохи зухвала...
Та що ніколи мабуть не страждала...
Я стану такою до тої пори...
Як знов на порозі не з'явишся ти...
І я розіб'юсь на мільйони шматків,
І напишу ще сотні рядків,
Тих що не стануть вже порятунком
Для серця розбитого тихим притулком....
Напишу ,мабуть, колись, не тепер...
Ти остаточно серце роздер...
Відредаговано: 29.11.2024