13

Яке значення у нашому житті мають числа?

Особисто для мене число 13 завжди було особливим! 

Тому і цей розділ вирішила виділити. Він відступить від заданої теми нерозділеного кохання, пошуку себе, і спроб прийняти долю...Але відобразить, як на мене, інші сильні емоції. Сподіваюсь не розчарую Вас)

Ваша Тата :-*

Мамі

Як мало я тобі сказала 
За чаєм, ввечері удвох...
Як міцно, я б тебе обняла,
Як боляче без тебе, знає Бог.
Давно доросла,ти ж це знаєш 
Стійко, як солдат, я по життю...
Ти серце моє там оберігаєш 
Ясною, небесною, блакиттю.
Твоїх порад не вистачає,
Твоєї мудрості і рук
А час летить, він не чекає,
Вже підроста і твій онук....
Нажаль тебе він не пізнає,
Та ти стань ангелом йому 
Твоя любов хай захищає 
Його на довгому шляху 
Матусю, рідна ти пробач,
За всі несказані слова...
Ти там, ти вже давно не поруч,
Та знаю тут я не сама!

Україна 

Вже ніби давно не дитина, 
Не простий шлях десь за плечима...
Вже ніби доросла зовсім,
Не першу проживає осінь...
Та щирі надії у серці плекає,
Дітей своїх додому чекає
Чекає на чоловіка, сина, брата,
Малими очами виглядає тата...
Терпить Україна біль кожної втрати,
Не в силах загоїти прокляті рани...
Тримається ненька на плечах солдата,
Який вже забув де рідная  хата...
Який вже втомився від ночей без сну...
Який вже не першу весну 
Зустріне на фронті чужої війни
Який бачить світ через криваві руїни...
Надіється він ..і вірить вона...
Що скоро безглузда війна
Залишиться спомином жахливим,
А народ нарешті стане щасливим!

Я помолюсь 

Я тихо помолюся Богу
Проситиму  закінчення війни 
Щоб ненависна тривога 
Не турбувала дитячі сни.
Щоб мати дочекалась сина,
А син щоб батька ще зустрів....
Щоб  вся знедолена країна
Прославила історію своїх дідів...
Бо в наших венах не вода, а криця,
І сила пращурів святих!
Добром опоїть батьківська криниця,
Утому змиє із обличь сумних.
Немає щастя, де немає Бога, 
Не буде там повік добра!
Нехай мене моя дорога,
Щодня до Нього наближа!

Вибір

Ти завжди вибираєш не тих...
Так ще з юності повелося
Ти! Вибираєш! Не! Тих!
Навіть коли вже дозріло колосся 
Ти вибираєш не тих...
Коли думи наповнені змістом....
Ти все-таки вибираєш не тих 
Ти маниш їх мов магнітом....
І знов вибираєш не тих...
Лиш одне ти спробуй змінити..
Бо ти обиратимеш не тих
Перестань себе кимось лічити....
Не тих обирати потрібно...
Заглянь в душу свою на хвилину 
Віднайди Там потрібну людину....
Ти не тих обирати повинна...
Ти сама собі потрібна ...
Непотрібно серед когось шукати....
Краще спробуй себе розгадати...
І тоді вибирати не буде потреби....
Те що твоє вибере Тебе

Ми кораблі 

У морі стрілись два кораблі,
Про долю стали розмовляти...
Із пам'яті спливали дні,
Які не легко описати...
-А знаєш, як бува бушує,
Нестримне море в ураган?
Коли усе кругом вирує,
І щогли гне, наносить ран?
О скільки раз я вже змагався,
З незримим вітром у морях...
Як сильно, й марно намагався,
Перемогти у цих боях?!!
-Ти знаєш, я ж покірний вітру
Пливу куди мене несе...
І так мандрую я по світу
Завжди погоджуюсь на все...
Та лиш одне мене бентежить ,
Нема у мене йти мети...
Ніщо від мене не залежить...
Я зовсім інший, я не ти! 
Отак обоє розмовляли,
Аж раптом, вітрів порив 
Розмову їхню обірвали...
І кожен як умів поплив.
Один й надалі бився в бурі,
А інший підкорився вітрам...
Але в хвилини хмурі,
Коли з думками сам на сам...
Вони хотіли щось змінити,
Відчути силу, прагли змін!
Але не вміли це зробити...
Віддались  під часу плин!
Отак і ми пливем по морю,
Долаючи своє життя.
І нарікаємо на долю,
Та не міняємо буття!