-Не дивися в очі хижаку,
Не обманеш, що смілива,
Не буде тобі винятку,
Не будь така мрійлива.
Він хижі думи заховає,
Улесливо він посміхнеться,
А потім скаже, що кохає
І серце відгукнеться...
Казковий дим розвіється так скоро,
І спаде із очей мана....
Реальність у серце суворо
Устромить тупого ножа.
-Не дивися хижаку у очі,
Мама доньку вчила,
-Бо пропадуть твої ночі,
Вір, я вже пожила...
-Бачила палкі цілунки,
Чула пристрасті зізнання...
Все це вигадки,придумки,
Не назавжди те кохання....
Те що голосно кричить,
Дуже скоро стихне,
Віддана любов мовчить...
Кохання воно смирне...
Та не чула я науки,
Думала я інша...
Віддалася в твої руки,
Була щасливіша....
Я кохала, як уміла
Віддавала все що мала,
Щастя лиш хотіла,
Вірила, але не знала,
Що все тлінне в нашім світі.
Свої мрії відпускала
У твої солодкі сіті,
Я чекала...я кохала....я страждала....
.......
Я хочу з тобою прощатись
Не як завжди... назавжди.
Від болю далеко сховатись
Там де не знайдеш ти...
Ні я не перестала кохати,
До нестями, всією душею,
Я просто втомилась чекати,
Ніколи не бувши твоєю.
Можливо колись тобі просто здалося,
Що я для тебе щось означала,
Але нажаль нам не вдалося
Розгледіти, що доля готувала.
Для тебе у неї було припасине щастя,
У вільні насичені барви одіте...
Для мене - опале листя,
Кохання що більше не квітне.
Відредаговано: 22.11.2024