Тобі від мене ...навіть якщо не треба
5
Кава. Книга. Прохолодний світанок.
Мабуть це мій ідеальний ранок,
Без клопоту справ і поспіху,
Ковтками смакуючи втіху.
Не часто так буває,
Бо часу все не вистачає....
Та інколи варто спинити ходу,
Щоб оцінити осінню красу.
.......
Із нетерпінням чекаю я весну,
Зеленооку, ніжную панянку.
Вона пробудженням стає від сну,
Тим першим променем, що зранку,
Торкнеться ніжно до повік моїх,
Осяє посмішку мрійливо-сонну,
Люблю не стриманість весЕн таких,
І теплоту її оманливо спекотну.
Ти ж осінь в серці поселив...
Багряно-жовту, й теплу нині.
Навіщо ти її туди впустив?
Чому піддався Осені-графині?
Свіжим світанком опісля літа
Заманила багата пора?
Чи мріями теплими, як та Афродіта,
Дурманом солодким споїла вона?
Чим осінь від весни тепліша?
Чим осінь миліша ніж я?
Серпанком ранковим для серця рідніша,
Осіння цариця - навіки твоя...
......
Дивно наскільки кардинально різними бувають дні....
Вчора літала сьогодні - настрій на нулі...
Вчора неначе сонце торкнулось душі...
Сьогодні -лиш думи сумні...
Чи осінь так невдало жартує?
Чи доля свій план малює?
Так прагну відчути тепло...
Там вже нема, там й не було...
Навіщо брехала собі стільки літ...
Навіщо міняла для нього свій світ...
Шляху назад вже не знайду,
Та навряд чи колись полюблю...
Відредаговано: 20.11.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
