Тобі від мене ...навіть якщо не треба

3

Лиш пару слів і усмішка на серці,
Лиш пару слів і день вже не сумний
Рядки лягають на чернетці,
Хоч почерк трохи і кривий.
Замислувата доля так зробила,
Заплела хитро всі стежки...
По колу довго поводила,
Невчасно стрілись дві пори.
Не рідні й не чужі неначе
Говорим вигадкою фраз,
І день за днем терпляче
Ми пишем дивний світу джаз

........

От як скажіть в житті буває,
Слово душу ранить і зціляє
Ти чуєш букви, мову і слова
І розумієш що вже не сама,
А потім ці ж слова рідненькі
На серці шрамами, свіженькі...
Крізь призму літ і часу плин,
Шукаєш шлях до тих вершин,
Де юності наївність й віра,
Де досі ще вірші Шекспіра.
Похмурий ронок, настрій, день
В потоці справ, пустих людей
Шукаєш сенсу знов і знов
В пустих рядках, пустих розмов...
Хто рідним був- чужим зробився...
Він чути щось вже розівчився...
Чи може я не те говорю...
О Боже мій, направ на долю!
Навчи довести, пояснити...
Навчи мене знов полюбити...

.......

І знову дощ змиває плани,
Незрима туга огорта...
У пам'яті літа дурмани,
Спокусливо, ніжно ожива...
Не хочеться холоду ні серцю, ні тілу.
Самотності не хочеться аж ніяк...
Малюючи вишню осиротілу
В думках запитаю "Ти як?"
Чи згадуєш часом, чи просто забув?
Чи мариш думками про мене?
А може на осінь рукою махнув,
Не мріючи вже про взаємне.

Тата Сакварелі

Подобається

#103 в Різне
#1 в Поезія

У тексті є: рими надиктовані душею, те що ти не захотів слухати, пишуть всі навіть не в 16років

Відредаговано: 20.11.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись