Тобі від мене ...навіть якщо не треба
1
Спогадів вечір прикличе журбу,
Та я не шкодую, я далі іду.
Глибоко у серці надія жевріє
Що доля мені щастя леліє
Все що було колись збережу
Безцінний досвід з цього зрощу...
Можливо натворю ще помилок,
Чи зроблю неправильний крок...
Не знаю, боюсь, та будь що буде...
Напевне доля до щастя веде,
Якщо ж ні...то ще один шрам
Я зарахую до своїх ран
Піднімлю погляд до синього неба
Сильнішою стану, сильніше ніж треба...
............
Морозяний ранок нагадає про тепло,
Як легко нам влітку було...
Не тривожили нас холодні турботи,
Кров гаряча була від нагальної роботи...
Кудись бігли, доганяючи вічність,
Серце відкривали, даруючи вірність.
Кохали як вміли, всією душею,
Пекельну любов називали своєю....
Плекали, леліяли тендітну надію,
У вільний політ випускали мрію...
Що вічно триватиме сонячне літо,
Що не скоро переспіє жито....
Та мрії даремними стали оті
Все часу підвладне у цьому житті....
І ми вже кохати так боїмось,
Що боляче зробить ненароком хтось....
Що серце, не вдасться нам знов залатати,
І з попелу ще раз як Фенікс повстати....
Ми обережними стали тепер,
Жахаємось кожен своїх химер...
Відредаговано: 29.11.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
