Розділ 4

– Мені здається, в кімнаті стало занадто спекотно, – Ілона провела рукою по лобі, а потім відсунула комірець сукні і почала дмухати на свої пишні груди. Хе-хе… Знову намагається привернути увагу Стівена... Хоча, якщо зважати на глибину її декольте, то сусід повинен був постійно туди дивитися, але він виявляв чималу стійкість. – Давайте краще відчинимо вікно, – запропонувала Ілона.

Спочатку я не розуміла, навіщо їй це потрібно, але коли Ілоночка підійшла до Стівена і попросила його відсунутися, я здогадалась, що вона використовує будь-яку нагоду для зближення з сусідом…

Добре, що Алю Стівен не цікавив.

Аля почергово дивилася то на нього, то на мене – мабуть, боялася, що рано чи пізно ми зі Стівеном зчепимося.

– Ну гаразд, народ. Як я зрозуміла, зараз не можна нічого змінити – так що пропоную всім трішечки розслабитися і зайнятися своїми справами. Речі Стівена ми поки що не чіпатимемо. Залишимо їх тут, на той випадок, якщо приїде господиня і запропонує новенькому іншу квартиру, – підсумувала Аля.

Якщо чесно, то я була рада, що Алевтина втрутилася – їй непогано вдавалося гасити конфлікти.

– Добре… Я не проти, – навіть Стівена пройняли спокійний тон Алі та її раціональність. – А тепер прошу вибачити мені, дівчата… Я ненадовго відійду до своєї кімнати – і зроблю декілька важливих дзвінків, – угу, до «своєї» кімнати… Але ж це моя кімната!

– Ох. Ущипніть мене, дівчата… – сказала я втомлено, спостерігаючи за тим, як до мене попрямувала Ілонка. Невже вона справді вирішила мене ущипнути. Добре, що Аля вчасно зупинила її. – Мені досі здається, що це поганий сон, – поки я скаржилася дівчатам, Стівену хтось дзвонив. Мабуть, його друг за листуванням.

– Привіт друже! – підтвердив мої слова Стівен. – Так, я вже знайшов собі житло. Не хвилюйся… Все нормально… – ну ось, у нього все нормально, а в мене світ перекинувся догори дригом. – Добре. Так. Я тільки за! – не знаю, що так надихнуло Стівена, але він був радісний. Дізнатися, в чому там справа, мені не вдалося, тому що нахаба побачив, що ми за ним спостерігаємо, і миттю зачинив двері ногою.

Я такого собі ніколи не дозволяла.

– Думаю, настав час провести збори, – приречено сказала я. Ми домовилися з Алею та Ілоною раз на два тижні збиратися на кухні за чашкою чаю та висловлювати один одному претензії… Я вважала це вдалою ідеєю, угу – коли живеш утрьох на невеликій площі, завжди є ризик когось образити, а якщо вчасно обговорювати наявні проблеми, вони не будуть накопичуватися.

Дуже шкода, що ми з сестрою таке не практикували – можливо, тоді б наші стосунки були кращими...

Стівен ще говорив по телефону, тож треба було діяти. Негайно! Чи він вже не розмовляє?.. Здається, щось переставляє в кімнаті... Я його вб'ю, якщо він щось зламає чи не дай боже розіб'є.

– Мені здається, ти робиш з мухи слона, – несподівано пішла у наступ Ілоночка. – Ну так-так, до нас поселили хлопця… Симпатичного хлопця, прошу відмітити! Так в чому проблема? – вона справді не розуміє? – До твоєї появи, Христино, ми жили з хлопцем. І Аля була не проти, – ого, яке одкровення. Андрій часто залишався у нас на ніч… Ну і що?! Нічого страшного не відбувалося. Адже так, Аля?..

– Ну… там були нюанси, Ілоночко… – заперечила Аля. Цікаво, які там були нюанси… – Я не була проти, тому що Андрій був твоїм хлопцем – і саме ти з ним спала, – які тут, виявляється, вирували пристрасті. – Тут ситуація трохи інша.

– Я вже придумала вихід! – настрій Ілоночки явно покращав. – Якщо тебе влаштовувало, що я спала з Андрійком, тоді я можу спати і зі Стівеном – тоді всі будуть задоволені, – о-о, тепер усе стало на свої місця. А я думала, Ілоночка жартує, коли натякає на те, що може оселитися зі Стівеном.

– Ні, я проти, – першою відповіла Аля, чим мене здивувала. – Занадто мало пройшло часу після того, як ти розірвала стосунки з Андрієм. Не треба поспішати, – цікаво, скільки минуло часу після їхнього розставання? – Ти хочеш помститися своєму хлопцю. Але я вважаю, що згодом ваші образи пройдуть – і ти помиришся з Андрієм. Не рубай з плеча, Ілоно. Адже він любить тебе.

Якби мене не чекав у кімнаті Стівен, я б точно зажадала подробиць... Але зараз мені було не до цих італійських пристрастей між Ілоночкою та Андрієм... Як же мені не хотілося прокинутися в одному ліжку з сусідом... А якщо судити з поглядів, які кидав на мене Стівен, то можна здогадатися про те, що він мав на мене якісь плани.

– А до чого тут я?.. – надула губи Ілона. – Я ж турбуюся про Христю, – ага, так я і повірила. – Скажи мені, Кріс, тобі хочеться жити зі Стівеном? Як ти почуватимешся?.. Тільки чесно.

– Якщо чесно, то я не розумію, як ми житимемо разом у цій кімнатці. Жити з дівчинкою – це ж зовсім інше. Завжди можна домовитись. Але з хлопцем... Тим більше з таким нахабою. Тобі цікаво, як я себе при цьому почуватиму?.. Тут і говорити нема про що! – здається, моя відповідь Ілонці сподобалася – принаймні вона засяяла як мідний чайник.

– Гаразд. Я розумію, до чого все йде, тому ризикну винести на розгляд свою пропозицію – новенький може переїхати до мене, а Ілона поскладає речі і приєднається до тебе, Христю, – такого від Алі ніхто не очікував… Вона вирішила насолити Ілонці чи врятувати мене?.. Чи їй просто подобається Стівен?!

– Ясно… – ініціатива Алі Ілоні зовсім не сподобалася. – Тоді я спитаю прямо. Чому я не можу жити зі Стівеном в одній кімнаті, га?

– Ілоно, я не можу допустити того, щоб в нашій квартирі когось зґвалтували. А якщо ти будеш жити зі Стівеном, одразу ж на нього накинешся. Або зробиш це вночі… Тепер тобі зрозуміло, Ілоночко?..

– Навіщо мені когось ґвалтувати?.. – так, гордість Ілони була трохи зачеплена, але поставити дівчину на місце було потрібно. Мені самій неприємно бачити, як вона вішається на Стівена... – Я думаю, він не проти того, щоб спати зі мною. Ви бачили, як він на мене дивиться? – замріяно прошепотіла Ілона. Але ми з Алею вирішили не відповідати.