Розділ 2

– Я радий, що ми все з'ясували, – рішуче мовив Стівен. – Ну а тепер я хотів би віднести речі до своєї кімнати, – але проблема була в тому, що для Стівена ми не мали окремої кімнати. Ми з Ілоною та Аля зняли скромні апартаменти – кімнат тут було лише дві. І що робити в такій ситуації?

Мій мозок шукав якусь відповідь, але відповіді у мене не було. Добре, що до нас приєдналася Аля, бо я відчайдушно тупила, а Ілона відкрито спокушала нашого нового співмешканця.

– Де новенька? – Аля з подивом дивилася на Стівена. Вона навіть глянула за ним. Напевно, вирішила, що нова дівчина ховається у нього за спиною. Звичайно, за спиною Стівена нікого не було. – І хто ти такий? – З приходом Алі я стала почуватися впевненіше. Вона була високою дівчиною – і практично не поступалася Стівену у зрості. Думаю, він не ризикне з такою тягатися.

– Це я твій новий сусід, – засяяв Стівен, і я щось відчула – ніби ревнощі. – Стівен. Будемо знайомі, – хлопець перестав усміхатися, коли зрозумів, що його чари на Алю не діють.

– Що-о? – здивування Алі не мало меж. – А ти не помилився часом? – продовжувала дивуватися Аля. – Хочеш сказати, що збираєшся жити тут із дівчатами? – Стівен кивнув. – Три дівчини, а серед них ­– ти?.. – і знову він кивнув. – Хех. Ну ти й султан, – чорт, я розраховувала на зовсім іншу реакцію. Але якщо зчитувати міміку Алі, можна було зрозуміти, що вона не змирилася – її брови злітали і повністю зникали в довгому темному чубку.

Я помітила, як Аля розглядає Стівена, але він продовжував дивитись на мене. Ну коли це скінчиться?

– Я теж не в захваті, – сказав Стівен. Ого, не в захваті він. Який же нахаба. – Насправді я повинен був оселитися в друга – в друга по листуванню. Ми домовилися, що він наддасть житло, коли я був ще в іншій країні… Але в нього в останній момент змінилися плани – приїхав троюрідний брат із сім'єю… Тому довелося викручуватися.

– Угу… Все це, звичайно, цікаво, любчику. Але до чого тут ми? – питання Алі було цілком доречне.

– Цей варіант мені сподобався відразу. Близько. Пристойно. І така чемна господиня, – перераховував Стівен переваги життя у нашій квартирі.

Так! З мене досить. Не розуміє по-доброму – нехай нарікає на себе.

– Вибач, але ти не можеш залишитись, – я була сама серйозність. А як по-іншому?.. Якщо усім такий поворот не здається чимось дивним, то я анітрохи не вірила в історію нахабного хлопця. – Ми проти!

– Невже? – він явно з мене знущався, або реально не розумів простих речей – ТУТ ЖИВУТЬ ЛИШЕ ДІВЧАТКА. Ну що тут незрозумілого? – Не хочу тебе засмучувати, але все вже вирішено – і хто так вирішив?

Схоже, Стівен зрозумів, що зі мною не домовитися, тому вирішив тимчасово мене ігнорувати… Він пройшов без дозволу далі і став розглядати "свої" володіння. А я ж намагалася не думати про те, що тільки-но відчула, наскільки добре складене тіло Стівена... Звичайно, щоб зрозуміти це, досить було очей, але коли хлопець ніби випадково зачепив мене міцними грудьми, в голові змішалося абсолютно все.

Я на якийсь час вже й забула, що тут відбувається. Все думала, які у нього приємні парфуми. Відразу зрозуміло, що недешеві... Значить, міг підшукати щось пристойніше, ніж квартира на чотири людини.

Звичайно, найбільше мене бентежив не його вибір, а фігура... Я б не відмовилася мати такого друга... Але він про це не здогадується. То ж навіщо притулився? Впевнений у своїй чарівності?.. Вважає, що ми волосся повидираємо одна одній, вирішуючи, хто стане його дівчиною? Хех. Не дочекається. Він точно не на мій смак. А може… Ні! Мені нецікаво! І нема чого мене клеїти!

Можливо, Стівен просто хотів дізнатися, чи витримаю я його натиск або ж боягузливо капітулюю. І я витримала. Так-так… Навіть не ворухнулася, коли він «ліг» на мене майже всією вагою. Мене такими фокусами не пройняти.

– А тут непогано. Мені подобається, – здається, наша реакція Стівена не цікавила. Незважаючи на те, що вона була бурхлива. Особливо активно реагувала Аля. Вона явно була вражена таким нахабством. Але Стівен, як завжди, нічого не помічав. Або вдавав, що не помічає.

Він оглянув затишну кухню, де стояв невеликий диван, обідній стіл та кілька стільців. А потім навіть зазирнув у спаленьки. Меблів у наших кімнатах теж було небагато – по два ліжка, стільки ж столів та маленькі тумбочки. Загалом, як у гуртожитку. Так, у дуже тісному гуртожитку, якщо бути чесним.

– Гаразд, – Аля знову пішла в наступ. – Якщо в тебе є домовленість з нашою господинею, ти не міг би надати якісь докази?.. Раптом ти звичайний пройдисвіт! – Стівену слова Алі явно не сподобалися.

– Значить, я схожий на пройдисвіта?.. – на вилицях хлопця заходили жовна. Видно, що він нервовий.

– Зовнішність буває оманливою, – відказала подруга. – Так у тебе є підтвердження, га? Чи ми маємо вірити тобі без доказів? – схоже, що Стівену набридли наїзди. Він дістав з кишені зім'ятий папірець, на якому було написано, що хлопець заплатив за нашу квартиру на рік уперед.

– Ми уклали договір. І господиня назвала мені ваші імена, – тепер ситуація трішечки прояснилася.

– Але чому господиня нас не попередила?.. – так, я все ще не могла змиритися з її безпардонністю.

– Це вже не має жодного значення, – підсумувала Аля. – Старі люди... У них часто вавки в голові, – все може бути. Нам ще пощастило, що підселили молодого студента, а не якогось підстаркуватого збоченця. Чи шалену любительку кішечок... У мене, до речі, алергія на цих домашніх улюбленців.

– Що ж… – раптом ожила Ілоночка. – Ситуація склалася кумедна... Але я навіть рада цьому! – Ми з Алею і не сумнівалися. Ілоні подобалися всі хлопці, які носили штани та бороду. А тут Стівен… Не можна не погодитися з тим, що він гарний. – Ласкаво просимо, Стіве, – заспівала наша світловолоса лялечка і ще сильніше закліпала своїми нарощеними віями, ніби намагалась відірватися від підлоги.

– Ілон, ти знущаєшся, так? – не витримала Аля. Нам було неприємно бачити, як наша Ілоночка чіпляє новенького. Ні, ми знали, звичайно, що Ілона – дівчина велелюбна, але дивитися, як вона полює у нас на очах, відмовлялися.