Розділ 11

- До мене? - Оскільки я маленький шурупчик у величезному механізмі дитячого будинку, точніше навіть ще повною мірою не зайняла місце цього маленького шурупчика, то не могла усвідомити, чого саме хотів від мене Роберт. Тому тут же напружилася, повернувшись до думки, що чоловік захоче перейти на особисті теми, які не стосуються поліпшення комфорту проживання малюків.

- Так, саме до тебе, Стасю, - при цьому спонсор кивнув головою, щоб певно я і візуально усвідомила, що це прохання безпосередньо для моєї персони, - і, так, хочу відразу тебе заспокоїти, щоб ти не подумала, що я бажаю якось перейти межі дозволеного. Нічого такого крамольного я тобі пропонувати не буду, тож можеш спокійно видихнути.

- Та я і нічого такого не думала, - спробувала запевнити Роберта, а про себе не могла зрозуміти, як чоловік так хвацько перехопив те, що наразі творилося у моїй голові. Він що, якийсь екстрасенс, чи скоріше по моєму обличчю все так легко прочитати? - Так а що це за прохання? І як воно стосується дитячого будинку і дітлахів, які в ньому проживають?

- Напряму стосується, напряму. Та варто певно почати з того, що кожного року у нашій компанії відбувається з'їзд всіх акціонерів та спонсорів, на яких ми ділимося планами щодо розвитку нашого бізнесу і заодно обговорюємо ініціативи, які ми хочемо фінансово підтримати. Ну, і не тільки фінансово, у нас є виходи на інші компанії, тож і матеріальними речами ми теж можемо забезпечити необхідні ініціативи. Так от, якраз післязавтра відбудеться саме такий з'їзд акціонерів та практично всіх спонсорів. Це буде нагадувати щось типу корпоративу, щось типу зібрання, щось середнє.

- Це добре, але як це зібрання вашої компанії пов'язане зі мною? - Наразі все те, що розповів Роберт, не відповідало на головне питання, яке найбільше мене хвилювало - яка моя роль в цьому всьому? Де я і де компанія інвесторів? На цю мить зв'язку взагалі не бачу.

- Хвилинку, скоро все зрозумієш, - посміхнувся чоловік, напевно, не стримуючи емоцій від мого терпіння, яке лопалося на очах, як повітряна кулька. - Загалом, наша компанія звертає увагу на великі запити окремих людей чи то організацій. Як, наприклад, ваш дитячий будинок. Маленькі запити волонтери мають змогу самі закривати. А вже куди затратніші моменти ми беремо на себе. Так ось, як ти розумієш, то закупівля комп'ютерів це доволі таки коштовне придбання. Я не беру до уваги те прохання дівчинки, стосовно цього, то я сам особисто виділю кошти на встановлення тієї ракети. Можеш не перейматися.

- Дякую, - якщо це будуть особисті кошти Роберта, то була величезна ймовірність того, що мрія Ребеки здійсниться куди швидше, ніж якби це була ініціатива всієї компанії спонсорів. Тож це була ще одна гарна новина в скарбничку приємностей, яку я отримала на цій неформальній зустрічі.

- Немає за що. Так от, на розгляд буде висуватися з десяток ініціативу, а то можливо й більше. І з усіх цих ініціатив потрібно буде вибрати пару, які наша компанія закриє своїми фінансами. Бо все ж таки бюджет у нас не гумовий і все та відразу закрити ми звичайно ж не зможемо.

- Ну, так, це логічно, - навіть якби ці люди були олігархами, то все одно понад десять проєктів закрити за один раз це важкувато, тож я була повністю з чоловіком солідарна. Ось тільки...

- А тепер настав час дати відповідь на твоє головне питання, - і знову, як тільки я подумала про свою роль в даному обговоренні, як Роберт згадав щодо цього моменту, - моє прохання буде полягати в тому, щоб ти пішла зі мною на цю зустріч. 

- Навіщо? - Ось це так поворот... На сто вісімдесят градусів, який ледве не скинув мене з узбіччя у прірву.

- Не бійся, інші партнери будуть на цій зустрічі зі своїми другими половинками, з дівчатами, з дружинами, з просто коханками. І ні, - Роберт помітив, що я хочу щось промовити, тож швидко додав, не давши мені вставити й слова, - ти не будеш для мене ні дружиною, ні коханкою. Ти, звичайно, дуже красива дівчина, але ні, вибач, та ти не у моєму смаку.

- Супер, - ледве не додала "взаємно", але вирішила не бити горщики з чоловіком. Поки що не бити. Побачимо, як він надалі заспіває. - Але...

- На цій зустрічі ти будеш типу моєю дівчиною. Відразу зауважу, що я не буду переходити твої особисті межі, тож ні про які поцілунки й тримання тебе за п'яту точку й мови йти не може.

- Це чудово, та все ж - навіщо все це? - Задля чого ця постанова?

- Оскільки інші спонсори будуть вибирати ініціативу, котру ми всі разом фінансово підтримаємо, то буде більше шансів у проєкті, котрий хтось з нас безпосередньо буде курувати. Оскільки вони зможуть тримати руку на пульсі й бути впевненими, що кошти підуть у вірному річищі. А якщо дівчина, тобто ти, одного зі спонсорів, тобто мене, буде напряму пов'язана з проєктом, котрий наша компанія фінансово підтримає, то шанси виграти виростають у геометричній прогресії. А якщо буде вірніше сказати, то це практично беззаперечний успіх. Тож дітлахи будуть з комп'ютерами, і вам, як персоналу дитячого будинку, буде куди простіше навчати їх через ці гаджети. Якось так.

- Гаразд, добре, - знову ж таки все логічно, немає практично до чого прискіпатися. Практично немає, а от фактично... - А яка вигода саме тобі? Навіщо тобі так напружуватися та добиватися того, щоб фінансова допомога була спрямована саме на наш дитячий будинок?

- Все просто, Стасю, і я передбачав, що ти можеш поставити таке питання, - примружився чоловік, - я зацікавлений у фінансовому плані. І ні, випереджаючи твоє наступне питання, це ніяк не пов'язано з даним проєктом. Я ні копійки не візьму з придбання цих комп'ютерів. Все банально просто - в кінці року найзатратніша ініціатива, яку підтримають всі акціонери та всі спонсори нашої компанії, буде визнана переможцем, а той, хто її просував, отримає дуже солідну премію. Тож, як бачиш, я кардинально відвертий з тобою та нічого не приховую. Так що, ти згідна побути моєю дівчиною на цій зустрічі?

***