Розділ 8

- Стасю, - тільки цей поклик змусив мене відірвати погляд від екрана гаджета та поглянути на того, хто до мене звертався. А цією особою була Лариса Анатоліївна, яка збентежено вдивлялася мені прямісінько у вічі, - щось трапилося? Ти застигла, ніби побачила чудовисько на мобільному. Все гаразд?

- Так, так, все добре, - жінка сама того не знаючи потрапила точно в ціль, адже я реально побачила чудовисько. Точніше таке послання могло відправити тільки чудовисько, бо хто адекватний буде називати іншу людину "тварюкою" просто так, без причини? - Я просто тільки но згадала, що так і не набрала до батьків. Тож вибачте, я відійду на хвилинку.

Можливо, хтось помилився номером і це не надто приємне словечко було адресовані не мені? Можливо, це просто помилка? Бо я не могла усвідомити, кого могла настільки сильно розлютити, що ця людина хотіла мені найгіршого. Я практично відчувала, як це повідомлення кричить на мене і стільки бруду виливається на мою бідну макітру, що якась хвилина-друга і я повністю буду покрита цим лайном з голови до ніг

- Мамо, у вас все нормально? - В таких явно кепських ситуаціях в першу чергу думаєш про найближчих. Ну за всіх розписуватися не можу, але у мене все саме так спрацьовує, тож я відразу набрала до батьків, щоб переконатися, що все добре. Надіюся, що все добре.

- Привіт, сонечко, та так, нормально, - голос матері рівний, спокійний, отже, можна трішки розслабитися. Напевно, це і справді була якась помилка і людина відправила смс не тому абоненту, - а має бути інакше?

- Та ні, просто я всього пару годин без вас, а вже неймовірно сильно сумую, - і справді хотілося все кинути, взяти таксі, заплатити достобіса коштів, але виявитися поряд з найріднішими, кинутися в обійми до мами й смирно сидіти, коли тато буде гладити мене по голові. Але так можна було вчинити в дитинстві, тоді б це сприйняли адекватно, та не зараз, коли я здорова дівка й сама маю навчитися розв'язувати свої проблеми. А вони як та снігова куля набирали потужності та величини, тож доведеться добряче попітніти, щоб зупинити цей процес.

- Стасю, ми з татом теж дуже сильно за тобою сумуємо. Як ви доїхали? Де ти наразі проживаєш?

- Доїхали добре, а проживаю наразі в дитячому будинку. Мені видали дуже гарну та затишну кімнату, поки я не знайду житло. Так що все гаразд, не переймайтеся, - хоча прекрасно знала, що батьки будуть перейматися. Навіть якби у мене була найкраща робота у світі, найкращі апартаменти на всій планеті Земля, все одно рідні б переймалися за мене. Так влаштований всесвіт, що зазвичай батьки переживають за своїх дітей. А якщо цього немає... Що ж, мені жаль такі родини, бо вони повною мірою не осягають, що таке міцна, любляча сім'я. Та і родиною їх важко назвати у такому випадку.

- Це добре, це добре, - якщо на початку розмови мати мала якщо не гарний настрій, то точно нейтральний, то от наразі він явно впав на декілька позначок вниз, інтуїтивно це відчувалося та й по голосу також, - Стасю...

- Так, мамо, що? - Якесь питання є до мене, це і до ворожки не ходи. 

- Скажи, що це було? Я маю на увазі ця сцена біля під'їзду, коли приїхав Свят... Стасю, сонце, що це було?

Чорт, а я встигла і забути про цього персонажа. Після розповіді Лари про свою сестру, про Ребеку, потім це повідомлення... До речі, а що, як...

- Мамочко, не переживай, у нас зі Святом просто деяке непорозуміння, от і все, нічого такого надзвичайного, - намагаюся заспокоїти рідну, в той час, як сама загадуюся над питанням - а чи може це смс бути від Свята? Якщо взяти час до цього чортового обміну, до того, як у моєму житті знову появився Тео, то я б точно не могла допустити, що Свят на таке здатен. Але проблема то в іншому - виявилося, що я зовсім не знаю людину, з якою мала відносини та планувала майбутнє. Хлопець відкрився для мене з дуже гидкої сторони, тому...

- Ти впевнена, що це просто непорозуміння? Бо судячи зі стану Свята та його слів..., - мама замовкла, певно підбираючи слова, чи то можливо згадуючи події біля під'їзду, - я б не назвала це просто непорозумінням.

- А що сказав Свят? - Я навіть пальці схрестила з надією, що він не зморозив якоїсь чортівні. Та якщо тверезо поглянути на ситуацію, то хлопець знаходився в заведеному стані, коли я поїхала, тож міг повідати моїм батькам щось зайве.

- Я б не сказала, що він був багатослівним... Практично відразу після того, як ти поїхала з Ларисою Анатоліївною, Свят вручив мені той букет, заплигнув у свою машину та зірвався з місця, як шалений. Перед від'їздом кинувши, що він цього просто так не залишить... Про що він говорив, Стасю? Чого чи кого він просто так не залишить? Що між вами сталося, що Свят так дивно себе поводить?

Якби я сама знала, мамочко. Якби я сама знала, що твориться в голові цього хлопця. Та тепер думка з приводу того, що це повідомлення могло надійти від Свята, набирало чималої ймовірності... Що йому могло завадити відправити це смс з якогось іншого номера, а не з того, під яким він у мене записаний?

***

Наступного дня я прокинулася від якогось шуму. Спочатку подумала, що можливо це в моїй голові утворився цей шум від вчорашніх подій, які накотилися величезним згустком під кінець дня. Та все ж підійнявшись з ліжка та одягнувшись, усвідомила, що шурхотіння і різні звуки не зникли, а таке враження, ніби навпаки посилилися.

Виявляється, за дверима моєї кімнати вже розгорнулася активна діяльність. Дітки прокинулися і веселилися, бігаючи туди-сюди, як заведені, а біля них я побачила жіночку. Жіночку явно старше Лариси Анатоліївни. Вона стежила за малюками й коли спостерігала за їхніми моментальними переміщеннями по будівлі, помітила і мене.

- Добрий ранок, - здавалося, що у неї було щось схоже з Ларою. Що? Приємна аура, яку я відчула тут же, як тільки жіночка до мене підійшла. - Ти, напевно, Стася?

- Добрий, так, а ви..., - я почала судомно згадувати її ім'я та по батькові, Лариса Анатоліївна називала мені цю інформацію, ось тільки все з голови вилетіло, начебто там було пусте поле, в якому був тільки вітер, котрий снував туди-сюди. Скоріш за все, це та четверта працівниця дитячого будинку. Як же її звати... Чорт, так не зручно...