Розділ 4

- Сонечко, тримайся за мене, опирайся давай, - підставила мати своє плече, коли ми вилізли з таксі та рушили до східців, щоб підійнятися на наш поверх. - Говорила я Валіку поїхати зі мною, а він все робота, робота. Власну доньку проміняв на роботу.

- Мамо, а навіщо тата варто було ставити в таке неприємне положення? Ти ж знаєш, що йому дуже важко відпроситися, - Валік це мій тато, і він працює на досить відповідальній роботі, тож там доволі таки важко отримати відгул, практично не реально. Тож я не усвідомлювала, навіщо кров з носа потрібна була присутність тата, щоб мене забрати з лікарні.

- Знаю, а ще прекрасно знаю, що його рідна донька ледве не померла, а він замість того, щоб приїхати та забрати рідну кровиночку з лікарні, пішов на роботу, як ні в чому не бувало, - матір ще як тільки опинилася у моїй палаті, так відразу почала допит стосовно мого самопочуття. А після перекинула всю свою увагу на лікаря, котрого вона тероризувала питаннями, чи справді мені можна покидати медичний заклад та повертатися додому. Рідна ніяк не могла повірити, що нічого критичного зі мною не трапилося і я можу бути вільна від лікарняних тенет. Тож не дивно, що вже зараз вона штурмує батька і його рішення піти на роботу. Щастя для тата, що він наразі не поряд, а то мати добряче б поклювала його мозок.

- Мамочко, ну яке ледве не померла? Ну, не перебільшуй, - я звичайно розуміла, чому рідна так нервує й так бурхливо на всіх реагує. Адже вона безмежно за мене переймається, тож і сприймає кожне слово чи кожну дію доволі таки яскраво. Тож я не могла на неї злитися за таку гіперопіку, - а щодо тата, то нехай працює. От сенс того, що він би був тут присутнім наразі? 

- Поніс би тебе на руках, - здавалося, що у рідної на кожне моє питання є вже завчасно приготовлена відповідь, тож застати зненацька її не вийде. Тож і зараз вона дуже вміло відбиває мою подачу.

- Мамо, ну ти реально? Я ж голову злегка забила, а не обидві ноги поламала. Зараз ми з тобою і вдвох впораємося з тим, щоб доставити моє тіло у нашу квартиру. Я взагалі не бачу тут ніякої проблеми.

Добре, що на цьому рідна заспокоїлася й ми зайнялися куди важливішими справами - дібралися до житла і я тут же попросила маму пройти на кухню.

- А чому на кухню? Пройдімо до твоєї кімнати, ти там ляжеш, відпочинеш.

- Мамусю, я вчора стільки часу відпочивала, цілу ніч відпочивала, а зараз я буквально проїхалася на таксі й підійнялася на пару сходів і знову відпочивати? Дякую, але я не втомилася, справді не втомилася. - Хоч голова дещо ще боліла й відчувалося легеньке запаморочення, але загалом все було добре, тож я не лукавила матері, коли запевняла її, що зі мною все гаразд. - Мам, у мене до тебе буде розмова.

- Я тебе слухаю, сонечко, - таке враження, що рідна була готова наступної миті зірватися з крісла, на який вона присіла, й стартувати, щоб дістати мені все, що я забажаю. Коли я кажу все, то я маю на увазі все на світі. Здавалося, що для рідної в цей момент немає непіднімних задач, вона з усім впорається та все знайде лиш би її дочка була задоволена та щаслива.

- Тут така справа..., - важко було говорити, тема була надзвичайно тяжка та ще й мати знаходилася в такому схвильованому стані. Але з іншої сторони я чудово розуміла, що якщо не зараз, то потім буде ще важче, тож затягувати явно не варіант. - Коротко кажучи, я переїжджаю в інше місто.

- Тобто в інше місто? Тобто переїжджаєш?

Ну щось схожого я й очікувала. Рідна тут же округлила очі, ніби я промовляла дурню, в яку не реально було повірити й не могла усвідомити, навіщо я взагалі все це торочу. Задля чого?

- Мамочко, тільки не переймайся, гаразд? - Я взяла її руки у свої, щоб можливо хоча б таким чином дещо заспокоїти, хоч і знала, що рідній потрібен буде певний час, щоб зжитися з думкою, що її єдина дитина переїжджає. - Мені запропонували чудову роботу, і я не могла на неї не згодитися. Це дуже класна робота, з гарною зарплатнею та прекрасними перспективами. Єдиним мінусом являється тільки те, що вона знаходиться в іншому місті. Але, повір, я так часто буду навідувати тебе з татом, що ви навіть не встигнете за мною заскучати. Обіцяю.

- Це так... неочікувано, - потроху мама почала приходити до тями, брати себе в руки і я впевнена, що якась година-друга й вона буде реагувати на цю новину з моїм переїздом куди спокійніше.

- Так, це справді неочікувано. Ця пропозиція стосовно роботи й для мене була неочікуваною, але я справді не можу відмовитися від цієї можливості, - як виявилося, Лара була завідувачкою у дитячому будинку і їй потрібна була помічниця по роботі, а оскільки жінка працювала в іншому місті, то тут відразу дві цілі закриваються одним махом. Лара отримувала помічницю, а я мала змогу змінити обстановку, де всі й все нагадувало мені про Тео. Про минуле. Про те, що було і... більше ніколи не буде... - Ви ж з татом підтримаєте мене? Допоможете з переїздом? Я можу на вас покластися?

- Та ми то допоможемо, але...

Звичайно, що у матері та і в батька також буде сто й один "але", через які не потрібно покидати рідне місто, рідне гніздечко, та все ж я усвідомлювала, що зможу цього добитися. Все ж я доросла дівчина, ніхто не може заборонити мені робити те чи інше.

Ось тільки перед від'їздом варто було зайнятися ще одним важливим моментом... І, як не дивно, цей момент стосувався Тео. Так, саме того Тео, від якого я по факту тікала. Але все ж дещо я мала зробити перед тим, як поїхати звідси й раз та назавжди забути минуле...

Я дуже сильно сподіваюся, що не перетнуся з Тео. Дуже сильно на це покладаю сподівання... Саме про це я благала вищі сили, коли знаходилася неподалік будинку колишнього. Цим були заповнені всі мої думки. Ще позавчора я отримала тут певно найбільше негативних емоцій за все своє життя, а вже сьогодні знову повертаюся на це місце. Мазохістка? Схоже на те. Але я не могла вчинити по-іншому. Це необхідно було зробити. Без цього ніяк.

Ніби злодій я оглянулася навколо, перевіряючи, чи ніде немає не дай Боже Тео та навшпиньках помчала до входу у під'їзд будинку. Вхід, який, на щастя, був відчинений, тож мені вдалося пробратися всередину. Та на цьому й був мій кінцевий пункт, мені не потрібно було підійматися на поверх, де знаходилася квартира колишнього.