Тобі, мій Герою

Втрачена...

Почувалася знесилено втраченою,
Обманутою, розтоптаною наскрізь.
Зниклою без обговорення й значення
З добитим серцем і морем сліз.

Благала тебе повернутися, побачити,
Той самий зв'язок не втрачаючи,
Самотності та горю тихо завадити,
Про прірву, довжиною в роки, не знаючи.

Ти у мені, десь глибоко всередині.
Нас двоє, ми разом, хоч тіло тепер одне.
Йдеш по життю зі мною, часом попереду,
Та я збивалася з шляху, втрачаючи себе.

Кричала в пустоту, від болю іноді стогнала:
"Таких, як ти, не буде більше, ти один!»
Втомлена, пригортаючи парфум - твій аромат вдихала,
Занурюючись в ностальгію втрачених годин..

Ти довго не снився, а я щовечора благала,
Надію остаточно втративши, занурилась у сон.
Цієї ночі ти прийшов, посміхався, я тебе обіймала.
Та ти прийшов! Як жаль, що це лише короткий сон..

Приснись мені щодня, щоночі!
Стань моєю залежністю у снах.
Проводити з тобою солодкі зустрічі нестерпно хочу..
Жити тобою.. Тепер лише так..

09.03.2024

Люба Ковальчук

Подобається

#1790 в Сучасна проза
#964 в Молодіжна проза

У тексті є: чоловік і дружина, війна з рф, #вдова

Відредаговано: 08.04.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись