Тобі, мій Герою

Тепла гроза

Змити б холодним дощем біль із серця,
Забути, закопати, далеко так втекти.
Кожною краплиною у дощовій круговерті
До мурашок промити серце від душевної самоти.

Не лякають більше гарячі стріли у душу,
Сльози всі виплакані, холодно й сухо.
Дихати ледве живим ще тілом якось мушу -
Всередині кам'яні стіни, тихо і до болі глухо..

Всохле коріння до життя уже не повернути.
Висохле серце навряд чи вдасться оживити.
У двадцять два тіло без чуття почало кволо так ходити,
Існую.. Не знаю, як бути, не знаю, як.жити..

29.06.2023

Люба Ковальчук

Подобається

#1793 в Сучасна проза
#969 в Молодіжна проза

У тексті є: чоловік і дружина, війна з рф, #вдова

Відредаговано: 08.04.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись