Тобі, мій Герою

Сумні фарби веселки

Весна заквітла фарбами веселки,
Пташки знову пісню кохання заводять.
Грайливо виблискує на сонці часу люстерко,
За ручки парами щасливі інші ходять.

Погляд спадає у люстерко, у минуле,
Не знали ж такої лихої біди.
Назавжди разом.. Але доля підманула,
У серці разом, але на двох різні світи.

Знаходжу папірець.. Пишу невпинно.
Я виллю в нього біль, образу, втомy...
Час біжить так швидко, безупинно,
Я кличу тебе назад, у минуле, додому.

Маленькі ручки обіймають міцно шию,
Вуста лепечуть, з глибокої задуми виводять.
Знаю, душевний біль часом не змию,
Та донечка у почуття приводить.

09.03.2023

Подобається

#1790 в Сучасна проза
#964 в Молодіжна проза

Відредаговано: 08.04.2025