Тобі, мій Герою

До серця б пригорнути...

До серця б тихо пригорнути,
Забрати б рани й біль з душі.
Поруч хоча б хвильку тобою побути,
Зупинити холодні, затяжні дощі..

Як хочеться в очі глибокі заглянути,
Почути голос, обійняти і тримати,
У твоєму серці навіки потонути
І ніколи більше у вогонь війни не відпускати.

Мрії.. Чекання.. Пусті все ще надії,
Уявляння подумки разом..
Роки залишилися вічно молодії,
І вже не зігрієш своїм рідним теплом.

Сніг серце гаряче вітром морозить
Мовчить в глибокій задумі природа:
Дихати невинністю більше не може,
Пропало щастя, пропаде і врода...

14.01.2023

Подобається

#2066 в Сучасна проза
#1092 в Молодіжна проза

Відредаговано: 08.04.2025