Тобі, мій Герою

Крик

«Забрали щастя!» — кричала тиша,
А серце плакало: «Болить!»
І рвалася душа все глибше,
Тіло без дотику твого кричить.

Перша усмішка і перше слово
Зійшлись, як пазли, дві душі,
А поцілунок твій раптовий..
Кохання пробудив в мені.

Зустріли разом не один світанок,
І ніч провели разом не одну.
Грало, цвіло наше кохання
І породило донечку малу.

Липневий ранок забрав з собою,
Зламав у пазли складену любов.
Найщасливіші ми були з тобою,
Війна пролила найріднішу кров.

Обійматиму знову чорну могилу -
«у сні з тобою завжди ми разом»,
Лише дитинча дає жити далі сили,
Частинка татка, зігріва своїм теплом..

14.12.2022

Подобається

#1780 в Сучасна проза
#948 в Молодіжна проза

Відредаговано: 08.04.2025