Тобі, мій Герою

Сніжком замело

Сніжком замело твоє місце спочину.
Вітер морозяний гойдає вінок,
Так тихо й спокійно поруч з тобою, милий,
Жива тут у серці моя щира любов.

Я тихо шепочу, обіймаю могилу.
Так важко без тебе на світі цім існувати,
Нестерпно сумую без тебе, мій милий,
Серце тихо німіє від втрати.

3гaдaю, як ти грів коханням,
Як серце наповнював силами, життям,
Без тебе я черствію, потихеньку в'яну,
Як квітка без води, понура і суха..

Сніжком присипало стежинку до тебе.
Та я до тебе, любий, все йду і йду.
Болить нестерпно серденько у мене,
Шепочу до тебе і сльози гарячі ллю..

06.12.2022

Подобається

#1790 в Сучасна проза
#964 в Молодіжна проза

Відредаговано: 08.04.2025