Тобі, мій Герою

Болить...

Ніч.. Тиша..І ще один день без тебе.
Ранок. Тиша.. Знов прожити день треба.
Сонця, літечка не відчуваю.
Ця втрата потихеньку зсередини вбиває..

Ніхто, як ти, не приголубить,
Ніхто щиро так не обійме.
Ніхто не скаже, що так сильно любить,
Ніхто, окрім, коханий мій, тебе.

Яка то розкіш мати чоловіка поруч.
Це щастя безмежне було для нас.
Коли дивилися одне одному у вічі,
Кохали.. Поцілунки, обійми... Та сплинув наш час...

07.08.2022

Люба Ковальчук

Подобається

#1781 в Сучасна проза
#950 в Молодіжна проза

У тексті є: чоловік і дружина, війна з рф, #вдова

Відредаговано: 08.04.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись