Тобі, мій Герою

Загорну крильми, доню

За вікном холодний дощик.
Плаче небо над землею,
Пролітають темні ночі,
Дорослішаєш поруч зі мною.

Ти спиш, маленька, не розумієш,
Що твій татко далеко захищає тебе.
Ти уві сні, по-дитячому мрієш,
Посміхаючись горнешся, любиш мене..

Болить душа, серденько рветься.
Ти частинка татка, я обіймаю тебе.
А сльози рікою, як той дощик, ллються.
Я так сумую, а ти не розумієш мене.

Знаєш, дитинко, це й на краще
Не пам'ятатимеш тих жахів і війни
Але так боляче, так важко бачить
Ці оченятка, татусь так скучає за ними..

24.05.2022

Подобається

#1793 в Сучасна проза
#969 в Молодіжна проза

Відредаговано: 08.04.2025