Тобі, мій Герою

Коли тебе поруч нема...

Осінь закутує в золоте листя.
Вітер по-осінньому так шумить
Дивлюсь у віконце, згадую дні ті,
Де поруч щасливими були.

Ніхто не поцілує і ззаду не обійме,
Осінню тугу на вулиці не розжене,
Тривогу й самоту не одійме.
Ніхто.. Чуєш? Коли поруч немає тебе.

І навіть найтепліший плед душу не зігріє.
Сумую нестерпно по твоїх карих тих очах..
І тільки вітер уночі, як поранена вовчиця, виє —
Від самотності так болить душа.

26.09.2020

Люба Ковальчук

Подобається

#1787 в Сучасна проза
#943 в Молодіжна проза

У тексті є: чоловік і дружина, війна з рф, #вдова

Відредаговано: 08.04.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись