То є жовто-блакитне...

Ні полум'ям, ні мечем

Ні полум’ям, ні мечем

І

Ятрує роздираюча жалоба.

Нічим не вгомонити люті шквал.

Зродилась у плоті затята злоба.

Затьмарив розсуд знавіснілий шал.

 

Не вкриє тінь наші міста і душі.

Дарма загарбник обліпив, мов тля.

Обернуться золою вражі туші.

Позбавиться чортів свята земля.

Приспів:

Не втримати на ланцюгу відразу.

Не вляжеться, не згине і не втече.

Не зникне жага помсти по наказу,

Бо жевриво розплати нутро пече.

 

Лани озвуться пташиним голосом.

Підкорювач об’явиться втікачем.

Славетний край золотого колосу

Не знищити ні полум’ям, ні мечем.

 

ІІ

Мерзотна у болотних змій отрута –

Паскудні кривди хижих дикунів.

Зловмисника вже не спасе покута –

Не стишить каяття нестримний гнів.

 

Не грім гримить – то чернота лютує –

Погрожує згубити день за днем.

Та буйство зла її не порятує –

Тьма підлягає хрещенню вогнем.

ІІІ

Полює мла на українську силу,

І мріє затягнути в потойбіч.

Але не змусить супостат до схилу –

Долає світло морок споконвіч.

 

Відродяться наші міста і душі.

Вдихнуть спокійно страдницькі поля.

До розвію простягнуть шлях свідущі.

Не пусте негідь тут своє гілля.

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше