Ні полум’ям, ні мечем
І
Ятрує роздираюча жалоба.
Нічим не вгомонити люті шквал.
Зродилась у плоті затята злоба.
Затьмарив розсуд знавіснілий шал.
Не вкриє тінь наші міста і душі.
Дарма загарбник обліпив, мов тля.
Обернуться золою вражі туші.
Позбавиться чортів свята земля.
Приспів:
Не втримати на ланцюгу відразу.
Не вляжеться, не згине і не втече.
Не зникне жага помсти по наказу,
Бо жевриво розплати нутро пече.
Лани озвуться пташиним голосом.
Підкорювач об’явиться втікачем.
Славетний край золотого колосу
Не знищити ні полум’ям, ні мечем.
ІІ
Мерзотна у болотних змій отрута –
Паскудні кривди хижих дикунів.
Зловмисника вже не спасе покута –
Не стишить каяття нестримний гнів.
Не грім гримить – то чернота лютує –
Погрожує згубити день за днем.
Та буйство зла її не порятує –
Тьма підлягає хрещенню вогнем.
ІІІ
Полює мла на українську силу,
І мріє затягнути в потойбіч.
Але не змусить супостат до схилу –
Долає світло морок споконвіч.
Відродяться наші міста і душі.
Вдихнуть спокійно страдницькі поля.
До розвію простягнуть шлях свідущі.
Не пусте негідь тут своє гілля.
Відредаговано: 09.05.2026