Так бездоганно, аж до нірвани
Політ по автобану лікує рани.
Вимога – контакт без діалогу
Двох, таких закоханих в нічну дорогу.
Ми тут споріднені. Ми – в асонанс.
Розправим крила і ніде не буде нас.
Траса глянсова неначе фото.
Ми трансцендентні – у нас свої частоти.
Я в ейфорії. Ти про це знаєш.
Лише ти мене так тонко відчуваєш.
Про що думаєш? Що уявляєш?
Палаєш, коли за мною підглядаєш?
Ми там, де не діють заборони.
Зникли кордони. В повітрі феромони.
Напруга, швидкість, ніч, крутий віраж –
Для сенсу це такий правильний антураж.
Дуже відверто і еротично…
Бачу, тобі повністю, сильно, критично.
Мій видих – твій вдих. Траса – місце втіх.
Ми живимось уламками світів своїх.
Заручники безмежних відчуттів,
Вільні від речей, підтекстів, передчуттів.
Десь по дорозі втратили розсуд –
Нас не зупиняють правила чи осуд.
Надто співзвучні і потойбічні.
Ми вічні. Шрами від похоті нам звичні.
Залпом вип’ємо запах світанку –
Вдосвіта розчинимося до останку.
Відредаговано: 04.11.2024